Дівчина, яка постраждала від обстрілу на краматорському вокзалі, збирає кошти на протезування
У Дніпрі, ледве виживши після трагедії на краматорському залізничному вокзалі, 19-річна дівчина з Донеччини збирає кошти на протезування лівої ноги, яку вона втратила після ракетної атаки. Як проходить лікування та що чекає далі на Настю?
Цю енергійну дівчинку звати Настя, їй 19 років. Вона навчалась у Київському національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова та мріяла стати акторкою. Втім, 8 квітня її життя розділилося на “до” та “після”.
В цей день Настя їхала з рідного міста на Донеччині до Дніпра, та разом з іншими мирними жителями чекала на евакуаційний потяг на краматорському залізничному вокзалі.
Анастасія Шестопал, постраждала від ракетного удару в Краматорську: “Я приехала на вокзал, находилась там. Мне нужно было в час, меня должны были забрать. И находилась там уже до определенного времени, просто сидела на лавочке в спокойной атмосфере. И в 10:20 произошел резкий взрыв. Без каких либо предупреждений, без сирен, без ничего. Просто резкий взрыв. Я поднимаю голову – и надо мной летит ракета”.
Тоді від ворожої ракети загинули 52 людини, близько сотні дістали поранення. Дізнавшись про трагедію, родичі та друзі Насті занепокоїлись, почали її шукати.
Аліна Фасольняк, найкраща подруга Анастасії: “Ну, мы с ней всегда были на связи, и как все, сейчас тоже на новостях. Прочитала, что был взрыв в Краматорске. Она написала мне, что она там. Я знаю где она сидела, прям возле поезда, она мне записывала видеосообщение в телеграм. Буквально вот минут через 5 после того как случилось, я прочитала новости. Сразу начала ей звонить – она не брала трубку”.
Анастасія Шестопал, постраждала від ракетного удару в Краматорську: “Я лежу, все люди убегают – понятно, паника. По разным сторонам разбегаются, пытаются спастись. Я смотрю так по сторонам, кто тоже ждет помощи, как я, а кому уже не помочь, кто уже просто все. Я лежу просто в своей крови, у меня все в крови, телефон в крови”.
Через поранення Настя втратила багато крові, у неї була сильно пошкоджена ліва нога. Лікарі намагались врятувати кінцівку. Після операції дівчина була в комі.
Анастасія Шестопал, постраждала від ракетного удару в Краматорську: “Они там закончили операцию часа в 4 дня, потом я впала в кому. И там с 6 до 12 я была в коме. И мама у них спрашивала, смогу ли я ходить, когда они меня уже нашли в больнице. Они сказали маме: «Молитесь, чтобы выжила».
Настю врятували, проте ногу лікарям довелось ампутувати. Мама Насті, яка постійно знаходиться з донькою, каже: головне, що її дитина залишилась жива.
Вікторія Шестопал, мати Анастасії: “Ну, стараюсь, чтобы она кое-что делала сама. Ну а как, что я делаю? Готовлю, убираю судна, таблетки контролирую, что я еще могу? Поддерживаю морально, тормошу, когда она впадает в депрессию. Стараюсь поддерживать. Самое главное, что она осталась жива”.
Зараз Настя проходить лікування в Дніпрі та готується до поїздки в Німеччину для протезування.
Йенс Хан, німецький лікар-координатор, лікар загальної практики невідкладної медичної допомоги: “Зараз вона все ще в лазареті. І згодом повинна прибути у Львів, звідти на автомобілі швидкої допомоги – на польский кордон, де її заберуть на літаку швидкої та перенаправлять до Німеччини. Вона буде лікуватися в Університетській лікарні Ессен у східно-центральній частині Німеччини”.
Незважаючи на складний та десь небезпечний шлях, настрій у родини бойовий, розповідає Вікторія. Вони з донькою готові до операції
Вікторія Шестопал, мати Анастасії: “Конечно, мы еще будем учиться ходить на костылях, процесс восстановления, учиться держать равновесие. Примерка протеза, я читала в интернете, перемотки ножки, подготовка – это длительный процесс. Месяца 3-4 – это точно нас ждет в Германии”.
Нині родина Анастасії збирає кошти на поїздку до Німеччини, тож просить всіх небайдужих долучитись та допомогти Насті повернутись до повноцінного життя.
