Повторні злочини проти дітей: як уникають контролю ті, хто вже має вироки
Історії різні – проблема одна. Вбивство та зґвалтування 11-річного Родіона Сафонова, підозра у розбещенні 5-річної падчерки, в якій фігурує експрацівник поліції, та справа про банду педофілів, до якої, за даними слідства, причетний депутат від партії «Громадська сила». Керівництво ж партії, за наявною інформацією, надавало юридичний захист підозрюваному у насильстві та виготовленні порнографічного контенту за участі неповнолітніх. На цьому тлі виникають питання не лише до правоохоронної системи, а й до політичної відповідальності тих, хто забезпечував таким особам доступ до влади та публічного впливу.
Трагедія, яка сколихнула не лише місто, а й всю країну. 28 травня 11-річного Родіона Сафонова знайшли мертвим у занедбаній будівлі в АНД-районі Дніпра. За даними слідства, до злочину причетний 40-річний чоловік, який раніше вже був засуджений за злочин проти статевої свободи неповнолітньої – він відбув 15 років і вийшов на волю. Після звільнення він, наче, не перебував під належним наглядом спеціальних служб. Згодом його мобілізували до військової частини, однак, за нашими даними, невдовзі той самовільно залишив місце служби. Після цього повернувся до Дніпра та періодично з’являвся на дитячих майданчиках.
«Цей чоловік з ранку й до вечора гуляв в оточенні дітей та поводився дуже підозріло. Діти з ним ладнали й грали. Я одразу його помітила, коли сиділи на лавці з подругами, і сказала, що він дуже підозрілий, завжди з дітьми. Як знала, що так і буде…», — коментар у соціальних мережах.
Тим часом підозрюваному загрожує довічне увʼязнення. Але серед суспільства вкотре постає питання: чому люди, які вже вчиняли подібні злочини, після відбуття покарання знову опиняються поруч із дітьми? Люди запитують: чи достатньо держава контролює осіб, засуджених за злочини проти неповнолітніх, і чи можна було запобігти наступним жертвам?
Історія Родіона – не поодинока. У 2020 році широкого резонансу набула справа депутата Новоолександрівської сільради Олександра Глєбкіна, соратника Загіда Краснова – лідера партії «Громадська сила». Саме ця політична сила висувала його до місцевої ради, попри наявні підозри у тяжких злочинах проти дітей. Чоловіка визнали винним у нарузі над неповнолітніми та у причетності до банди педофілів, яка, за даними слідства, діяла з 2014 по 2018 рік. Під час обшуків у Глєбкіна, окрім іншого, вилучили флеш-накопичувачі з відео за участі неповнолітніх.
Серед потерпілих, за даними слідства, були й вихованці дитячих закладів, яких могли забирати під виглядом опіки на вихідні. Під час обшуків поліція також виявила у Глєбкіна підроблене посвідчення співробітника СБУ. Водночас окремий аспект справи – юридичний супровід фігуранта. Захист Олександра Глєбкіна здійснював адвокат Юрій Гладков – депутат від партії «Громадська сила». Він представляв інтереси обвинуваченого в суді. Таким чином, однопартійці Глєбкіна не могли не знати про його злочини проти дітей. Водночас публічної позиції від керівництва «Громадської сили» – зокрема Загіда Краснова та його сина Руслана Краснова, які очолюють партійні структури – не було.
«Олександр Глєбкін — однопартієць «Громадської сили».Надайте відповідь, будь ласка, чому ще не зробили ніяких заяв?», — журналістка.
«Ми зробимо. Зберемо всіх і зробимо», — Загід Краснов.
«Ви ж обіцяли зробити офіційну заяву», — журналістка.
«Жовтій пресі коментарі не даємо», — Загід Краснова.
Коментувати арешт у специфічній манері тоді відмовилася також Катерина Збарська, яка позиціонує себе я прессекретарка партії.
«Скажіть, будь ласка, чому заарештували вашого однопартійця Олександра Глєбкіна?», — журналістка.
«Як вас звати?», — Катерина Збарська.
«Анна. Чому заарештували вашого однопартійця?», — журналістка.
«А каву ви любите?», — Катерина Збарська.
«Прокоментуйте, будь ласка», — журналістка.
Катерина Збарська кинула слухавку.
У 2021 році суд визнав Глєбкіна винним і призначив 12 років позбавлення волі. Втім, у публічному просторі згодом почала з’являтися інформація про його можливу появу на волі – зокрема у релігійному середовищі Кривого Рогу. У соціальних мережах пишуть, що Глєбкіна бачили в одному з православних храмів, де він нібито намагається впливати на громаду, розпалює конфлікти та користується підтримкою окремих священнослужителів.
«Глєбкін активно з’являється у релігійному середовищі Кривого Рогу, заручившись підтримкою протоієрея Валерія. Більше того, він «розчищає» під себе територію, прибираючи всіх, хто йому заважає. Так, за наявною інформацією, Глєбкін збирає підписи, аби дискредитувати людей, які вірою і правдою служили в парафії не один рік. Для цього він використовує історію, нібито ці люди його побили», — пост у соціальних мережах.
І якщо ця інформація, за даними у соціальних мережах, підтверджується хоча б частково – виникає ключове питання: як засуджений за тяжкі злочини проти дітей може вільно з’являтися у публічних місцях?
Ще одна резонансна справа розслідується просто зараз. За інформацією наших джерел, підозрюваний у насильстві над п’ятирічною дівчинкою – колишній працівник поліції. Як стверджують співрозмовники редакції, ще у 2024 році дитина намагалася розповідати стороннім про свої страхи. Згодом, за словами свідків, дівчинка почала прямо говорити про дії вітчима, які могли свідчити про ймовірне насильство.
«Мені вдалося поспілкуватися із цією дівчинкою. І я одразу ж спитала: “А це твій тато?” – “Ні, це мій вітчим”. – “А ти його, мабуть, дуже любиш, що ти його цілуєш?”. – “Ні, – сказала дівчинка, – він з мене знущається. Але ви нікому не кажіть. Бо мені заборонила говорити мати”.», — Юлія, свідок.
Попри свідчення очевидців та відкрите кримінальне провадження, чоловік залишається на волі. За інформацією джерел редакції, суд обрав йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Провадження відкрили восени 2025 року. Дитину вже опитали, однак деталі справи офіційно не розголошують, оскільки йдеться про неповнолітню. У відповіді на наш запит правоохоронці підтвердили: підозрюваний дійсно раніше служив у поліції.
«Звільнений зі служби в поліції за пунктом за порушення службової дисципліни, недотримання вимог Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України «Про запобігання корупції», «Про захист персональних даних, «Про дорожній рух», абзаців 2, 3, 6 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських», — відповідь на запит до поліції.
Поки одні справи лише на етапі розслідування, інші вже мають вироки. Але чи означає це, що діти перебувають у безпеці? Саме для контролю за особами, засудженими за сексуальні злочини проти неповнолітніх, в Україні створений спеціальний реєстр. Він запрацював у 2021 році та містить дані про засуджених, їхні вироки та покарання. Передбачалося, що цей механізм допоможе не допустити повторних злочинів і посилить контроль за тими, хто вже становив загрозу для дітей. Та чи виконує реєстр свою головну функцію – запобігання новим злочинам – залишається предметом дискусій.
Історії різні. Але всі вони об’єднані одним питанням: чому люди, яких підозрюють або вже визнавали винними у злочинах проти дітей, продовжують залишатися у суспільстві без дієвого контролю? Поки відповідь не знайдена, батьки продовжують жити з головним страхом – що чергову трагедію можна було попередити.
Читайте також: Літаки атакують Дніпропетровщину: треба бити по аеродромах рф
