Український «залізний генерал» — герой, але не зірка
Видання Politico — 8 квітня вийшло з матеріалом про керівника ЗСУ який вже 45 добу керує армією яка дає відсіч орді з россії.
Зустрічайте Валерія Залужного, головнокомандувача Збройних сил України, який спокійно веде боротьбу з російськими загарбниками.
Вашингтон, Москва та більша частина світу очікували, що росія знищить українську армію за кілька днів.
Але Валерій Залужний був іншої думки. Він головнокомандувач ЗСУ, який організував і очолив бій, у результаті якого російські війська криваві, побиті та безладно відступають,.
Якщо комусь і можна приписати дивовижні військові успіхи України такі як — захист столиці України Києва, та утримання більшості інших великих міст серед натиску, — то це Залужний, круглолицій 48-річний генерал, який народився в сім’ї військового і призначений головнокомандувачем своєї країни президентом Володимиром Зеленським у липні 2021 року. Залужний та інші українські командири готувалися до повномасштабної війни з росією з 2014 року.
На відміну, скажімо, від «штормуючого» (військове прізвисько) Нормана Шварцкопфа, який очолював війська США у першій війні в Перській затоці, чи Девіда Петреуса, який очолював війну в Іраку і отримав прізвисько «Цар Давид», Залужний значною мірою уникав вида знаменитого полководця. — переклавши цю роль на Зеленського, колишнього актора та коміка, який захопив уяву публіки.
У багатьох відношеннях Залужний убособлює собою нове покоління українських офіцерів, які відточили свої зуби у завзятій восьмирічній війні на Донбасі і, коли не були на фронті, прямували на полігони по всій Європі для навчань із силами НАТО. Це був досвід та навчання, які відшліфували багато авторитарних граней, породжених десятиліттями жорсткої радянської військової підготовки.
Співробітництво з НАТО сформувало групу професійних офіцерів, які прагнули західних стандартів і допомогли створити децентралізований, наділений повноваженнями та більш гнучкий спосіб ведення війни, ніж російська модель, що борсаються в українському бруді.
«Напевно, я можу говорити про [Залужного] не просто як про окрему людину, а як про представника нового покоління українських військових — офіцерів старшої, середньої та навіть нижчої ланки», — сказав колишній офіцер ВПС України Олексій Мельник. зараз співдиректор програм з міжнародних відносин та міжнародної безпеки Центру Разумкова, київського аналітичного центру.
У вересні 2021 року, за два місяці до того, як адміністрація президента США Джо Байдена почала голосно попереджати про російське вторгнення і ділитися розвідданими про нарощування військ біля кордонів України, Залужний сказав про підготовку до відображення нападу. “Я завжди про це говорив з моменту вступу на посаду – тому що це загроза повномасштабної агресії”, – сказав Залужний в інтерв’ю “Радіо Свободи” тоді.
«Відповідно, наше завдання як Збройних Сил – не чекати на манну небесну. Ми маємо підготуватися до цього. І ми робимо все для цього. Зі свого боку ми проводимо комплекс навчань, у тому числі з нашими західними партнерами, у тому числі з членами НАТО, а також із партнерами з НАТО. Ми робимо все можливе, щоб противник, так би мовити, був менш готовим до реалізації такого сценарію».
У січні Залужний говорив з Військовим комітетом НАТО, найвищим органом офіцерів альянсу у формі, і сказав їм, що українські Збройні сили готові.
«Я нагадав союзникам, що наша війна триває з 2014 року, і з того часу ми робимо свою роботу», – сказав він після зустрічі національному інформаційному агентству Укрінформ.
На превеликий жах усього світу, сценарій «повномасштабної агресії» став реальністю 24 лютого, коли російські танки котилися у бік Києва, а ракети вражали цілі по всій Україні. Але підготовка до більш масштабних бойових дій тривала з того часу, як російські війська увірвалися до Криму в 2014 році, анексувавши півострів і перетворивши Донбас на зону постійних бойових дій
У наступні роки США, Великобританія, Канада, Польща, Литва та інші союзники НАТО відкрили на заході України навчальні центри, у тому числі для сил спеціальних операцій.
Ця підготовка та бойовий досвід проти російських військових та їх сепаратистських маріонеток на Донбасі дозволили командирам невеликих розосереджених підрозділів думати самостійно, скасувавши стару радянську модель керівництва зверху вниз, яка паралізувала російські підрозділи та змушувала вищих генералів вирушати на фронтові лінії, де кілька офіцерів було вбито.
«Українці здатні залишатися гнучкими», — заявив представник міністерства оборони США POLITICO, який, як і інші нинішні та колишні військові чиновники США, попросив анонімності для обговорення оцінок того, як триває війна та можливостей України. З 2014 року українці «можуть краще адаптуватися та виявляти ініціативу, чого не могли раніше», — сказав чиновник, додавши, що гнучкість досі змінює правила гри проти російського наступу, який виставив «більшу і боєздатну армію».
Військовий
Залужний розпочав життя військовою дитиною, він народився в липні 1973 року, коли його батько служив у гарнізоні в Новограді-Волинському, місті Житомирської області на півночі України, приблизно за 150 миль на захід від Києва.
Він навчався в Інституті сухопутних військ Одеської військової академії та Національної академії оборони у Києві, де завершив навчання у 2007 році. Потім був ряд посад, зокрема командир механізованої бригади.
Потім Залужний повернувся до академії для подальшого навчання і закінчив її у 2014 році, через кілька місяців після того, як революція на Майдані призвела до втечі тодішнього президента Віктора Януковича до Росії, а війна на Донбасі посилювалася.
Спрямований на схід, щоб очолити бойові підрозділи в активних бойових діях, Залужний командував бригадою, яку у серпні 2014 року було перекинуто в Дебальцеве, місце найкровопролитніших битв війни, де українські війська зазнали тяжких втрат. Гостра потреба уникнути подальших втрат у Дебальцевому зрештою чинила додатковий тиск на тодішнього президента Петра Порошенка, змусивши його підписати мирні угоди Мінськ-2 на умовах, які виявилися невигідними.
У 2019 році Залужний був призначений головою Північного оперативного командування українських збройних сил, дислокованого у Чернігові, рідному місті його матері на півночі України, неподалік білоруського кордону, де він провів багато часу у дитинстві.
У лютому 2020 року в інтерв’ю військовому сайту новин «АрміяІнформ» Залужний розповів, що стати солдатом було «мрією» його дитинства і що він ніколи не очікував, що стане вищим командиром.
«Моє підвищення було як у звичайного солдата. Мене призначили — я приступив до своїх обов’язків, обійняв посаду, запропонували іншу — теж переїхав», — сказав він. «Ніколи не думав, що одного дня стану генералом і доб’юся високих чинів».
Призначення Залужного на вищу посаду також було ключовою частиною зусиль щодо реструктуризації керівництва, розділивши оперативні обов’язки та обов’язки щодо планування у Генеральному штабі. Це також поступилося ширшій кампанії модернізації, в ході якої українські військові прийняли нові, більш творчі бойові прийоми, що ґрунтуються на бойовому досвіді проти реального, а не теоретичного ворога.
“Ми хочемо уникнути карт – від написання бойових наказів, скажімо, 1943 року”, – сказав Залужний в інтерв’ю “АрмійІнформ”.
Іронія, однак, полягає в тому, що Залужний зараз бореться з ворогом, який принаймні в деяких відносинах часто більше схожий на 1943 рік, ніж на 2022 рік.
Танки та бронетехніка вели вогонь один по одному на відкритих полях та в маленьких селах, нагадуючи найпотворніші битви Другої світової війни. Але використання безпілотників для знищення логістичних колон або коригування вогню українських артилерійських батарей за багато миль від лінії фронту також дає змогу поглянути на спосіб ведення бойових дій, про який аналітики говорили роками, але який тільки зараз почали застосовувати в Україні.
Колишній офіцер спецназу США, який бачив зміни в українських силах спеціальних операцій за ці роки, сказав, що до 2020 року українські спецназівці «виглядали, пахли та мали смак західних СЗГ».
Пекучий щоденний бойовий досвід на Донбасі за останні вісім років означає, що ті війська, які були найближчими до бою, переконалися, наскільки важлива особиста ініціатива в бою невеликих підрозділів.
Ці молоді солдати та їхні офіцери «були обпалені досвідом і [які] зрозуміли: «Гей, ми не можемо допустити, щоб усе було передано генералу, перш ніж ми ухвалимо рішення», — сказав полковник армії США у відставці Ліам Коллінз, який працював головним. помічником Джона Абізейда, чотиризіркового пенсіонера у відставці, якого тодішній президент Барак Обама відправив до Києва консультувати українське військове керівництво з 2016 до 2018 року.
Ці бойові дії та практична підготовка НАТО на заході України породили нове покоління командирів невеликих підрозділів та унтер-офіцерів, здатних мислити та діяти самостійно. Зміни не були негайними, але знання, набуті важко внаслідок регулярних сутичок, прискорили «культурні зміни на рівні батальйону і нижче», — сказав Коллінз. “Ціле покоління розуміло, як керувати, і я думаю, що генерали розуміли, що це працює”.
Сучасний генерал
Залужний сказав, що українська армія укомплектована молодими професійними солдатами та майбутніми лідерами. Це зовсім інші люди — не такі, як ми, коли були лейтенантами. Це нові паростки, які за п’ять років повністю змінять армію. Майже всі добре знають іноземну мову, добре працюють із гаджетами, начитані», — сказав він. «Нові сержанти. Це не цапи-відбувайла, як у російській армії, наприклад, а справжні помічники, які скоро замінять офіцерів».
“Ми вже почали цей рух, і шляху назад немає”, – додав він. «Навіть суспільство не дозволить нам повернутися до армії у 2013 році».
Тактика, що застосовується українськими солдатами цього року, «бей-бегі» справила приголомшливий вплив, притупивши російську військову машину найреальнішим чином. Зі 120 батальйонних тактичних груп, які Росія ввела в Україну 24 лютого, 40 з них, у тому числі ті, що керували штурмом Києва та Чернігова, відступили до Білорусі для переозброєння.
Цілих 29 із цих груп нині нездатні до бойових дій через величезні втрати, понесені від рук невеликих груп українців, озброєних західною протитанковою зброєю. Переобладнання деяких із цих підрозділів та підготовка до розгортання на сході України може тривати до чотирьох тижнів, підтвердив POLITICO один західний чиновник.
Тисячі Javelin, Stinger, Panzerfaust та інших протитанкових та авіаційних ракет, наданих країнами НАТО, стали основним продуктом соціальних мереж, породжуючи меми, футболки та музичні кліпи, але культурні зміни в українських збройних силах, можливо, зробили більший вплив на поле бою.
Навчання НАТО були ключовим елементом невпинної роботи з усунення будь-яких слідів «совковського» мислення — радянського менталітету, котрий залишив у спадок корупцію та самовдоволення і зберігався майже чверть століття після здобуття незалежності.
«Їхня піхота, артилерія, новаторські навички та можливість використовувати безпілотники та синхронізувати їх були досить вражаючими», — сказав колишній американський офіцер, який неодноразово їздив в Україну, щоб консультувати військових, і побажав залишитися неназваним, щоб розповісти про навчальну місію. «У них спецназ та ВДВ були чудові. Якась частина мене, коли я вперше потрапив туди, змушувала мене думати, що вони радянськіші, ніж навіть російська армія. Але згодом можна було побачити зміни».
Мельник, офіцер ВВС, який став аналітиком, сказав, що успіхи на полі бою, зокрема у північних передмістях Києва, були прямим результатом військової модернізації.
“Тактика НАТО [і] навчання були адаптовані до українських реалій – і тому вони дали досить вражаючий результат”, – сказав Мельник. «Ми бачили, як російські рухали ці величезні колони… це схоже тактику Другої світової війни. Натомість українці використали перевагу — знали місцевість. Вони мають ці мобільні підрозділи, і вони завдають ударів і завдають ударів».
Призначення Залужного головнокомандувачем було частиною масштабної реформи української армії. Зеленський призначив його на найвищу оперативну посаду у липні 2021 року.
Це сталося після великої перестановки в міністерстві оборони і співпало з реструктуризацією військового командування, щоб відокремити операції від політичних позицій, що мало чим відрізняється від того, як чітко визначають військові США. обов’язки та відповідальність.
“Президент хоче бачити синергію між Міністерством оборони та Збройними силами України”, – заявив тоді прес-секретар Зеленського Сергій Никифоров. «На жаль, ми не бачимо такої синергії. Ми бачимо конфлікти».
Пізніше Залужний стисло підсумував свою роль. «Тепер я як Головнокомандувач Збройних Сил відповідаю за бойову готовність, навчання та застосування Збройних Сил», — сказав він у вересневому інтерв’ю «Радіо Свободі».
З початку великомасштабної російської атаки в кінці лютого Залужний уникав більшості інтерв’ю і відносно рідко з’являвся на публіці, час від часу роблячи публічні заяви на своїй сторінці у Facebook.
Деякі з цих постів є короткими оперативними зведеннями про збитих російських винищувачів або знищення російської танкової колони. Інші є просто короткими повідомленнями, наприклад, з подякою військовим лікарям або надихаючими закликами до військ та української громадськості.
22 березня: «Збройні сили України – щит Європи»
27 березня: «Ціна свободи висока. Майте це на увазі!»
2 квітня: «Українці розучилися боятися. Наша мета – перемогти».
Але інші пости довгі, зокрема, запис його недільної телефонної розмови з головою Об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі, з яким він підтримує регулярні контакти.
Протягом багатьох років Залужний не приховував свого прагнення збільшення фінансування та іншої державної підтримки збройних сил. Але під час війни його головне прохання до політичних лідерів полягало в тому, щоб не заважати солдатам і дозволити солдатам виконувати свою роботу — і особливо не викликати сумнівів у громадськості щодо ходу війни.
“Хочу звернутися до політиків, які в глибинці говорять про “зраду” і дають “оцінки” оперативної обстановки”, – написав Залужний.
«Своїми безвідповідальними заявами, наприклад, що «противник щось взяв якось без проблем» або хтось «готується здати країну», ви ображаєте наших солдатів», — сказав він, обриваючи політиків України, які сумніваються.
За його словами, українські війська зупинили другу за силою армію у світі. “Ми зупинили супротивника у всіх напрямках”, – написав він. «Ми завдали їм збитків, яких вони ніколи не бачили і не могли собі уявити. Про це знають усі українці. Світ знає про це.
У той час як головнокомандувач прагнув уникнути будь-якого зіркового статусу знаменитості, успіх у відображенні російських загарбників робить неминучим те, що він увійде до української військової науки як історична постать. А нещодавнє патріотичне відео* навіть запропонувало прізвисько, яке в українських римах так само, як і Stormin’ Norman: Zalizni Nezlamnyy Zaluzhnyy — «Залізний непорушний» Залужний.
