“Я не хочу щоб ці й*бані д*біли прийшли в нашу країну”: волонтер з Естонії
Це найменше, що ми можемо зробити. Так естонці відповідають на питання, чому вони продовжують допомагати Україні. Долаючи тисячі кілометрів волонтери для 128 бригади ТрО везуть найнеобхідніше. Транспорт, техніку, засоби маскування від ворожих дронів та різні побутові дрібниці, які вкрай необхідні бійцям.
Майже дві тисячі кілометрів подолали волонтери з Естонії, аби приїхати в прифронтові міста Донецької області. Це їх вже одинадцята поїздка в Україну. Волонтери намагаються закрити потреби наших військових. Везуть різне – від засобів для гігієни до техніки. Роналдо в Україні вже не вперше.
“Перший раз я був у Харкові, тоді ми також везли туди машини. Другий раз ми були в Самборі, також везли машини. Цього разу я говорив з Янусом, що у мене є машина, може, у тебе є хлопці, яким вона потрібна. Він сказав, що у нього є хороші хлопці, і якщо ти приїдеш сам, то відвезеш”, – каже естонський волонтер Роналдо.
Машину Роналдо викупив у свого знайомого, у якого є рідня з України. Чоловік хотів, аби автівка опинилася в наших захисників.
“Він сказав, що має до мене велике прохання: чи знаєш ти солдатів, хороших людей, щоб цю машину відправити в Україну. І я викупив у нього цю машину за допомогою спонсорів, завдяки їх допомозі я тут. Ця машина спеціально зроблена високою, з високими колесами, щоб їздити по бруду. Лебідка розташована попереду і вона зроблена дуже міцно”, – розповів Роналдо.
Янус в Україні вже одинадцятий раз. Чоловік каже, побувати встиг на різних напрямках. Своїми очима бачить, що роблять росіяни. Найбільше його шокувала Буча.
“Найемоційнішим для мене був момент, коли ми, перебуваючи під Ірпинем, спілкувалися з дівчинкою, яка розповіла нам про те, що відбувалося там протягом перших 14 днів після окупації міста російськими військами. Її розповідь про зґвалтування та вбивства була жахливою емоційно, адже ти чуєш це не з новин, а від людей, які пережили це на собі”, – каже естонський волонтер Янус.
Янус каже, з початку повномасштабної війни прийняв для себе рішення, що буде допомагати Україні. З перших годин вже зустрічав біженців на кордоні, а після почав волонтерські поїздки.
“Чому ми це робимо, чому я це роблю?Тому, що я думаю, що це найменші інвестиції, щоб ці, вибачте, негідники не прийшли в нашу країну Прибалтику. Я дуже поважаю цих людей тут, хто ризикує своїм життям і гинуть тут, аби захищати не тільки Україну, а захищати цілу Європу”, – зазначив він.
Та каже, їхня волонтерська допомога – це найменше, що можуть зробити. Адже бажання кремлівського диктатора не завершуються захопленням України, впевнений Янус.
“В мене вдома двоє маленьких дітей, донька та син. І я не можу уявити, що я буду робити, якщо з ними щось станеться, щось жахливе. І тому я скажу, що це мінімальні інвестиції в моє майбутнє і майбутнє моїх дітей, які я можу зробити. І тому я це роблю”, – сказав волонтер.
В’ячеслав військовий зі 128 бригади ТрО, до повномасштабної війни мав свій бізнес. Завдяки цьому зміг акумулювати допомогу для свого підрозділу.
Загалом привезли на фронт три автомобіля, генератори, захисні бахіли для взуття, аби в негоду ходити полями й багато інших потреб військових.
“У росіян, як і у нас на даний час, дуже розвинені FPV-дрони, які знищують наші машини. Це дуже велика проблема, тому ми просимо в першу чергу автомобілі. Нам також привозять Mavic 3T та інше обладнання, завдяки якому ми можемо робити те, що не подобається нашому ворогу. Деталі розкрити не можу”, – зазначив військовослужбовець 128 бригади ТрО В’ячеслав.
На ранок цей весь вантаж доїхав на передові позиції захисників. Одна з найважливіших речей для військових – це засоби маскування в темну пору доби.
“Коли мавік летить через об’єктив тепловізійний, вони вираховують місця і по них атакують. Або скид роблять, або щось типу того. Якщо ми будемо вкладати ось цю фольгу підкладати поверх цих укриттів, й насипати землею поверх, вона вже буде працювати, відбиваючи тепло, яке випромінює об’єкт, і знижуючи його випромінювання”, – наголосив військовослужбовець 128 бригади ТрО Сергій.
На цьому допомога не закінчується.Естонці вже будують плани на наступну поїздку та збирають запити від військових на нагальні потреби.
Читайте також: Опинитись у пеклі: історія дівчини, яка пережила шахедну атаку
