«Викривлена історія»: хто такий Володя Дубінін
Розвінчати міфи. У Дніпрі встановлено чимало пам’ятників, присвячених російським та радянським діячам. Нині їх демонтують в рамках декомунізації та дерусифікації. Більшість з постатей не мали жодного стосунку до нашого міста чи взагалі до України. Їх героїзували та нав’язували українцям. Перший сюжет з циклу «Викривлена історія»: хто такий Володя Дубінін.
Володя Дубінін був одним з членів партизанського загону в місті Керч. 14-річний підліток загинув в часи Другої світової війни від вибуху міни.
Катерина Грищенко, наукова співробітниця Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького: «Підірвався на міні він і ще 4 сапери. Історія трагічна. Проте, якщо ви спитаєте мене, чи вважаю я логічним, що одну міну розміновували 4 сапери і дитина – це дивно. Можливо, у нас зараз, як то кажуть, «устав кровью писан», і раніше не було таких вимог до безпеки, проте, все-таки було зрозуміло: загроза від конкретної міни».
Пам’ятник Володі Дубініну встановили у Дніпрі в 1967 році з нагоди 40-річчя від дня його народження. У такий спосіб тодішня радянська влада створювала свій пантеон героїв.
В країні тоді були тисячі дітей, які загинули внаслідок вибухів боєприпасів та бойових дій. Втім, увіковічнили і героїзували Дубініна.
Катерина Грищенко, наукова співробітниця Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького: «Радянська влада, ідеологічна складова якої була дуже продумана і дуже структурована, мала такий пантеон героїв, які були спільними для всіх народів Радянського Союзу. Було декілька завдань з цього, щоб, по-перше, розуміти, що ми — один народ і у нас є загальні герої. Але в той же час підкреслити, що головні герої, як правило, — це росіяни».
16 грудня 2022 року пам’ятник прибрали.
Михайло Лисенко, заступник міського голови Дніпра: «Згідно рішенню 1055 Дніпровської міської ради, ми починаємо демонтаж пам’ятників, які пов’язанні з радянським минулим. Зараз ми знаходимося біля пам’ятника Володі Дубініну».
Історики стверджують: це рішення логічне. В України є свої герої, якими варто пишатися.
