Від мирної медицини до війни: шлях Антона з 108-ї бригади

Антон – професійний реабілітолог, у медицині з 2015-го року. Десь у 2019-2020 роках так сталося, що він потрапив на курси з тактичної медицини, які проводив Іван Кондратенко, нині начмед 108-ї бригади територіальної оборони.

-Викладання та тренінг були проведено настільки фахово та захопливо, що я одразу відчув: армія дає важливі знання, які не почерпнути у цивільній медицині, – згадує Антон. – Отож, коли росіяни вирішили посунути на нас танками та літаками, вже точно знав, що піду добровольцем. Мої медичні навички знадобляться, та й сам повчуся, розширю компетенцію. 25 лютого 2022 року хлопець вже отримав зброю в одному з батальйонів 108-ї бригади, яка оперативно формувалася на Дніпропетровщині.

Ті дні сповнені загрози і водночас величезного патріотичного підйому Антон згадує з гумором, адже вже з висоти набутого досвіду оцінює себе тодішнього.

-Побратими майже одразу дали мені бойове псевдо «Балу», – розповідає він. – Годі дивуватися – я тоді важив під… 120 кг та мав взуття на шипах. «Ти – великий, важкий та з кігтями – ну, справжній собі медвідь «Балу», – жартували хлопці. Я не заперечував: «Балу» то й «Балу», аби лише країну захищати.

На запитання, чи важко далася адаптація до військової служби, медик-реабілітолог несподівано оживився та випалив: «Я ж пішов не до армії. Я – доброволець! В мене навіть посвідчення є! (сміється – авт.). Я й зараз відчуваю себе добровольцем, адже впевнений: передусім треба завжди бути людиною, відгукуватися на заклик про допомогу, боронити правду та робити добро, навіть якщо це виходить за рамки посадових інструкцій!» (знову посміхається – авт.).

Роки на війні для «Балу» пролітають швидко. Він постійно навчається, зростає фахово як медик. Вже у 2022 році він став інструктором з такмеду: спочатку на рівні бригади, а згодом і регіонального управління Сил ТрО, куди залучався позаштатно.

-Моє перше враження від знайомства з військовою медициною, яке волею долі склалося через мого нинішнього начальника служби, було правильним, – каже Антон. – В армії є, де застосувати свої знання та є, чому навчитися. Я нітрохи не жалкую, що покинув звичну мирну професію, і тепер тут, на війні. Я тут справді потрібен – побратимам, моїм колегам по стабпункту, пораненим бійцям та місцевим мирним мешканцям, яким ми надаємо меддопомогу 24/7.

Антон хвилюється за сім’ю, адже міста зараз піддаються потужним ворожим атакам з повітря.

-З міркувань безпеки, я б хотів щоб рідні виїхали за кордон, але вони категорично відмовилися, – розповідає військовий медик. – Дружина також працює в медицині, теща – активна та самовіддана волонтерка. Вони допомагають та підтримують мене, а я їх. Кожен раз з нетерпінням чекаю на чергову відпустку, адже зустріч з ними – це справжнє щастя та неймовірна цінність.

Війна розставила свої пріоритети. Однак «Балу» зрідка заглядає за горизонт, де живуть його мрії.

-Як настане мир, хочу і далі працювати реабілітологом і допомагати людям, – щиро зізнається Антон, задумується і додає. – Та тоді ми вже будемо іншими – досвідченими та навченими у військовій справі. Ворог тричі подумає, чи варто сунути на українську землю.

Телефон рекрутингового центру 108 бригади ТрО: 0 800 337 803. Вакансії у нашій бригаді дивіться на FB: https://www.facebook.com/share/1BwgA8biSo/?mibextid=wwXIfr

Читайте також: Як долати стрес і покращити комунікацію. У Дніпрі ветерани та члени їхніх родин пройшли тренінг з психологічної підтримки