В Індустріальному районі провели вечір пам’яті на честь загиблих воїнів
Три роки невідомості та надії, що син живий. Раїса Куник поділилася з нашою знімальною групою історією свого сина Іллі, який зник безвісти під час виконання бойового завдання у квітні 2022 року. Жінка роками намагалася дізнатися про його долю, доки ДНК-експертиза не підтвердила загибель військового.
З теплотою в голосі та болем у серці пані Раїса розповіла про свого загиблого сина Іллю Куника. Його військовий шлях розпочався ще у 2020 році, коли він вирішив повернутися з-за кордону, аби стати на захист України.
«Він приїхав сюди й дуже вмовляв мене, просив дозволити йому піти служити. А я казала: “Тобі вже 26 років, що тут уже залишилося?” “Будь ласка, відпусти мене, просто відпусти материнською своєю любов’ю”. І я зрозуміла, що це його вибір, і вже не могла втручатися», — розповіла мати полеглого захисника Раїса Куник.
Тоді чоловік долучився до 93-ї бригади «Холодний Яр», де обіймав посаду водія-механіка БМП. У грудні 2021 року він вирушив у свій перший бойовий виїзд, під час якого й зустрів початок повномасштабної війни.
«Мені вже донька сказала, що це війна. Війна. Каже: “Він подзвонив, він на Сумському напрямку. Він там”. Я його дуже просила: “Синку, ти мені плюсики став, що-небудь”. Бо я дуже переживала», — пригадує Раїса Куник.
Попри службу, Ілля завжди знаходив хвилинку, щоб зателефонувати рідним. У родині це перетворилося на традицію — телефонувати одне одному щодня.
«Я відчувала інтонацію. Коли я ставила йому запитання, він був усміхнений. Але коли я запитувала про те, що стосувалося безпосередньо завдання, його голос одразу змінювався. Я бачила й відчувала, що він переосмислив життя, яке бачив, і вже став не тим хлопчиком, яким пішов», — розповіла мати захисника.
Та одного дня зв’язок з Іллею обірвався. Тоді рідні ще не знали, що востаннє. Через тиждень родина отримала звістку, що захисник вважається зниклим безвісти.
«Я вірила, що він живий. Три роки я вірила, бо в мене чотири рази брали ДНК», — поділилася Раїса Куник.
Упродовж трьох років жінка не втрачала надії та робила все можливе, аби дізнатися бодай щось про долю найріднішої людини. Лише після проведення експертизи мати дізналася про обставини загибелі сина та місце його поховання. З’ясувалося, що свій останній бій воїн прийняв поблизу Ізюма на Харківщині.
«19 квітня 2022 року був бій. Бій був нерівний — там були танки, а хлопці були зовсім без зброї», — розповіла жінка.
Увесь цей час жінка тримається завдяки записам телефонних розмов із сином. Вона й досі переслуховує їх, аби знову почути його голос.
«Звісно, сумую за ним. І сльози бувають, і туга. Я вмикаю ці розмови. Він там мене зі святами вітав. Коли я вмикаю записи, слухаю і навіть пам’ятаю, де стояла, де була під час тієї розмови», — поділилася мати захисника.
Раїса розповіла історію свого сина під час вечора пам’яті, який провели в Індустріальному районі Дніпра. Окрім портрета Іллі, представили ще 21 світлину Героїв, які віддали життя за Україну.
«Ми надаємо допомогу зі свого боку, а потім перенаправляємо людей до департаменту ветеранської політики або гуманітарної політики», — розповів голова Лівобережної адміністрації Михайло Глікман.
«До нас приходить дуже багато людей, які втратили своїх близьких: матері, дружини, хлопці, сестри. Мабуть, наша організація дає їм такий маленький ковток повітря», — зазначив заступник директора КП «Ветеранський простір» Олег Борщевич.
Вечори пам’яті є частиною проєкту «Дніпро пам’ятає». Окрім таких зустрічей, ініціатива передбачає й інші заходи, спрямовані на збереження пам’яті про загиблих Героїв.
«Сподіваюся, що взимку ми вже відкриємо оранжерею пам’яті цивільних загиблих. Також цього тижня заплановано відкриття музею голосів», — розповіла керівниця проєкту «Дніпро пам’ятає» та громадської організації «СпільноТИ» Катерина Чижик.
Завдяки таким меморіальним заходам родини загиблих можуть поділитися найціннішими спогадами, а містяни — більше дізнатися про людей, чиї життя забрала війна.
Читайте також: Зараз особливо багато скарг на стрибки напруги на Дніпропетровщині









