У Шевченківському районі Дніпра відкрили третю частину проєкту «Історії Героїв»
Дніпро поіменно вшановує полеглих захисників України. У Шевченківському районі відкрили третю частину проєкту «Історії Героїв»— у пам’ять про тих, хто відав життя за свободу країни. На одній зі стел світлина Олександра Гринька. Його історією з нами поділилась мати загиблого оборонця. Її син народився в Маріуполі, мав фах столяра та працював на металургійному комбінаті. У 2015 році Олександр добровільно долучився до збройних сил.
«Він уже поставив мене перед фактом, коли звільнився і пішов у полк «Азов». Сказав: «Мамо», словами автора: «Не істери, не вмовляй, я вже дорослий, я так вирішив. Ти хочеш жити в ДНР?» — він питав. Я відповіла: «Звісно, ні». Тоді він сказав: «Мамо, значить, хто як не ми!» І додав: «Мамо, буде війна». Я казала: «Синку, ніколи цього не буде». Коли війна почалася, він сказав: «Мамо, їх дуже багато, ви повинні виїжджати з міста», — розповідає мати загиблого Героя Світлана Гринько.
Початок повномасштабного вторгнення Олександр зустрів у рідному Маріуполі. Брав участь в обороні міста та стояв на захисті металургійного комбінату «Азовсталь».
«Він прощався з нами, писав і писав: «В полон ми не здамося, я звідси не вийду, така моя доля»», — він так і писав.
Після 86 днів героїчного стримування ворога воїни отримали наказ скласти зброю. Олександр разом із побратимами потрапив у полон. Внаслідок масового вбивства українських полонених в Оленівці в ніч на 29 липня 2022 року загинуло щонайменше 53 військових — серед них і син Світлани.
«Зв’язок був втрачений, його вже не відновили, і ми почули, що їм віддали наказ скласти зброю та здатися в почесний полон. Вони вийшли… а потім їх, зрозуміло, стратили», — сказала вона.
У воїна залишились батьки, дружина та донька. Рідні та близькі пам’ятатимуть його, як добру людину, вірного побратима та люблячого батька. На 12 меморіальних стелах — 36 історій полеглих захисників. Кожна історія — про сина, батька, брата, друга, який не повернувся, але назавжди залишиться в пам’яті дніпрян.
«36 імен, 36 прізвищ, 36 історій боротьби за волю України та за наш Дніпро — за те, щоб ми мали можливість жити, розвиватися і бути українцями. Для України та для нашої Дніпровської громади важливе кожне життя українського воїна чи воїтельки, які загинули в боротьбі за нашу свободу та незалежність», — наголосив заступник міського голови Дніпра з питань інформаційної політики Андрій Денисенко.
Дніпро береже пам’ять про своїх Героїв і робить все можливе, щоб їхні історії не були забуті.
Читайте також: Втягували людей у трудове рабство: на Дніпропетровщині судитимуть групу осіб
