У метро Дніпра знайшли сліди життя, яким 200 мільйонів років
У Дніпрі на станції метро «Покровська» в мармуровому оздобленні помітили відбитки амонітів — морських молюсків, що жили задовго до появи людини. Про несподівану знахідку повідомив Артем Костюк —дніпровський дослідник історії й сучасності метробуду. Він звернув свою увагу на стіни станції та у візерунках каменю побачив характерні спіральні форми давніх молюсків.
«Я вирішив зайти сюди і дійсно побачив дуже багато мушель, яким, наскільки я знаю, вже сотні мільйонів років. Вони почали з’являтися, здається, близько 250 мільйонів років тому, а зникли разом із динозаврами приблизно 65 мільйонів років тому. Дуже цікаво, що тепер ми можемо, окрім користування метрополітеном, відвідати тут свій маленький палеонтологічний музей», — розповів дослідник історії міста Дніпра Артем Костюк.
Разом із дослідником знімальна група ДніпроTV буквально торкнулася геологічної історії планети — каменю, що формувався ще тоді, коли на місці сучасної України плескалося тепле давнє море.
«Всі станції, кожна стіна та елементи підлоги оздоблені каменем індивідуально. Зазвичай для цього використовували український граніт із Житомирщини, Кіровоградщини та Запорізької області. Лише стіни станції «Покровська» оздоблені українським мармуром», — каже головний інженер служби колій та споруд метрополітену Валентин Войтенко.
Дніпровський метрополітен оздоблювали камінням із різних куточків світу, а для станції «Покровська» привезли мармур з Новоселицького родовища, що на Закарпатті. Його ж і використовували при будівництві станції «Університет» у Києві.
«Метрополітен потрібно відкривати людям, адже це частина міста. У нас він короткий, і люди цілеспрямовано їдуть з одного боку в інший. Але для тих, хто зараз перебуває тут як у укритті, це не тільки місце для користування мобільними телефонами — вони можуть розглядати стіни, і це теж цікаво, чому б ні», — зазначив Артем Костюк.
Станція «Покровська» щодня приймає велику кількість пасажирів, але її стіни пам’ятають світ, якого вже не існує. І, можливо, наступного разу, чекаючи поїзд, дніпряни уважніше придивляться до каменю — і побачать у ньому відбиток давнього океану.
