У Дніпрі військовий проходить допротезну реабілітацію
Вісім днів між життям та смертю! У Дніпрі в одному з реабілітаційних центрів допомагають відновитися пораненому військовому Євгену, який пережив пряме влучання міни в бліндаж на Донеччині. Після восьмиденної евакуації та кількох операцій боєць втратив ногу і нині готується до протезування.
З вправ починається майже кожне тренування 31-річного Євгена. Після важкого поранення на фронті і кількох операцій він заново вчиться тримати рівновагу і готується до протезування.
Євген — доброволець. Став на захист країни в березні 2022 року. Каже — інакше не міг. Служив снайпером на Харківському та Донецькому напрямках. 5 жовтня 2025 року його життя розділилося на «до» і «після». Міна влетіла просто в бліндаж. Євген, попри шок, зміг сам накласти турнікети — і цим врятував собі життя.
«І вона розірвалась ось так, ось там, десь метр від мене. Тут я сидів, ось так, як я сиджу зараз, а ось там стільки поранень. Я не знаю, мені перебило ногу. Коли перебило ногу — шок, звісно, це ушкоджене місце, нічого не можу зрозуміти. Я крикнув побратиму: надавай собі допомогу, тому що я не зможу допомогти, я сам повинен виявити свої поранення і висунути їх, щоб не стекти кров’ю. Я дивом виявив, де в мене сильніше поранення, тому що на цій нозі була перебита кістка», — військовий Євген.
Далі — вісім днів евакуації під обстрілами. Без води та їжі, з контузією і множинними пораненнями.
«Я п’ю воду — і мене вивертає. Організм не приймав, тому що була контузія. І не їсти, і не пити не можеш. І ще на обох ногах тут були поранення. Тут була така дірка від осколка. Я не знав, що це було, але в голову як мені не потрапило. Тут були такі поранення, осколкові. Тут теж пересаджували шкіру. Що я відчував? Я відчував, що… Я молився, щоб мене доставили до місця евакуації. Тому що в мене маленька дитина, дружина. Хотілося їх ще бачити, щоб у мене росла дитина, виховувати», — військовий Євген.
«Коли залишалося 300 метрів до штабу, де проходила евакуація, куди вже могла під’їхати машина, мене залишили під деревом, щоб хлопці відпочили. І я почув звук у повітрі. І цей FPV — на мене. Я був на ношах, на мені була маскувальна сітка. І FPV-дрон, я так боком лежав, він мені прилітає прямо в спину. Він заплутався в сітці і не вибухнув. Це, звісно, було диво», — військовий Євген.
Наразі після пережитого оборонець проходить допротезну реабілітацію у Дніпрі. Найскладніше — не фізичне навантаження, а фантомний біль. Щоб допомогти мозку «переписати» ці відчуття, у центрі застосовують дзеркальну терапію.
«Фантомний біль — це інтенсивне відчуття, печіння, стискання в ампутованій частині тіла. Для того, щоб зменшити його, використовують дзеркальну терапію. Це найстандартніша процедура. Можна використовувати просто дзеркало. Але в нас є спеціальний тренажер для того, щоб це відпрацьовувати. Ми намагаємося змусити мозок думати, ніби його кінцівка віддзеркалюється. Ми записуємо відео ноги, яка є, якийсь рух. Після того апарат віддзеркалює її на іншу сторону, де ампутована кінцівка», — асистентка фізичного терапевта Аріна.
Найбільша мотивація для бійця — його родина. Чоловік хоче якомога швидше повернутися додому, аби бачити, як росте дитина, і згодом вирушити разом із сім’єю у подорож.
Читайте також: Щоб молодь залишалася у місті, Дніпро активно розвиває професійну освіту
