У Дніпрі у День пам’яті захисників України віддали шану полеглим оборонцям держави

29 серпня, у День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність, на Алеї пам’яті у Дніпрі вшанували героїв. Покласти композиції із соняхів до стел, де увічнено імена та обличчя українських оборонців, прийшли керівники міста та області, військові, правоохоронці, рятувальники, містяни. Саме сонях є символом цього пам’ятного дня.

Під час заходу хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих захисників і захисниць України.

«День пам’яті захисників і захисниць України виник як День пам’яті Героїв Іловайська. 29 серпня 2014 року під гарантією російського командування, яке оточило наші сили під Іловайськом, колони українських захисників виходили по так званому зеленому коридору. І були піддані нищівному, жорстокому, підступному розстрілу. Сотні українців загинули, сотні українців потрапили у полон. І це стало важливим, дуже важким, кривавим уроком для всієї України. Росіянам немає віри. Російському військовому командуванню, слову російського офіцера не можна вірити, бо воно не варте нічого. Це нація і країна без честі й гідності. І ми розуміємо, що тільки в один спосіб можемо досягнути миру. Це чинити опір, боронити свою землю, свою честь, гідність, життя наших близьких і рідних. Я прекрасно пам’ятаю цей сонячний день 29 серпня 2014 року, коли мої друзі і товариші опинились тоді в оточенні. Як героїчно мої товариші їх витягали з тих посадок, поміж соняхів. Неможливо забути і пробачити. Пам’ятаємо наших Героїв, наших Захисників і Захисниць. І будемо продовжувати їхню справу, справу їхньої боротьби», — наголосив заступник міського голови Дніпра Андрій Денисенко.

Колишній командир полку «Дніпро-1», учасник подій того кривавого дня, В’ячеслав Печененко, пригадує:

«Ми стояли у так званому зеленому коридорі, коли кільце замкнулось і нас почали обстрілювати з усіх сторін з підготовлених позицій. На моїх очах від танків відривались башти і на десятки метрів відлітали. Людей нищили. Це було жахливо. Ми вирішили самостійно виходити з оточення. Зі мною було 12 бійців. Зайшли в село і пересиділи до ночі у болоті, поки російська армія зачищала селище. Згодом нам вдалось вибратись звідти, але ці події назавжди закарбувались у пам’яті. Це наймасштабніша втрата за всю історію війни в одному, так би мовити, бою. За останніми підрахунками, більше ніж 360 людей загинуло. «Дніпро-1» втратив 15 захисників, десятки дістали поранення. Ця дата обрана не випадково. Треба згадувати, вшановувати всіх наших загиблих Героїв. І цей день навічно буде в пам’яті всіх нас».

До пам’ятного заходу долучився і доброволець, ветеран полку «Дніпро-1» Олександр Півторацький.

«Цей день для мене надзвичайно важливий, тому що 29 серпня 2014 року я був у тому «зеленому коридорі» та отримав поранення. Тому це мій другий день народження. Щороку я сюди приходжу, щоб вшанувати пам’ять загиблих моїх побратимів та посестер. Я закликаю побратимів збиратись тут щорічно і надалі та проносити пам’ять про полеглих крізь покоління. Доносити до нащадків подвиг захисників», — зазначив Олександр.