У Дніпрі на фасаді школи встановили пам’ятну дошку на честь полеглого Героя — Олександра Васюкова
У Дніпрі вшанували пам’ять Героя Олександра Васюкова, який віддав своє життя, захищаючи незалежність України. На честь воїна на фасаді його рідної гімназії відкрили меморіальну дошку. Чоловік вступив до лав Національної гвардії України у 2017 році, а згодом перевівся до «Хартії». Під час ворожого обстрілу Олександр загинув. У нього залишились дружина та п’ятирічний син.
Чесний, мужній і надзвичайно відданий своїй справі та Україні. У дніпровській гімназії відкрили меморіальну дошку полеглому випускнику Олександру Васюкову.
Військовий шлях чоловіка розпочався у 2017 році в лавах Національної гвардії України. Його мама згадує, що він був оборонцем від самого дитинства — завжди захищав свою молодшу сестру.
«Він завжди хотів захищати, він захисник з самого дитинства, тому що в нього є молодша сестра, яку він завжди захищав від усіх. І коли почалась війна, і навіть ще до війни, він сказав: “Я піду, щоб мені не було соромно перед дитиною”. Він завжди хотів, щоб дитина ним гордилася», — мати загиблого воїна Ірина Васюкова.
У 2021 році воїн перевівся до 13-ї бригади оперативного призначення «Хартія». Пройшов чимало бойових зіткнень на Донецькому напрямку. Перед загибеллю проходив навчання у Великій Британії, куди відправляли найкращих.
«Ми були знайомі недовго, декілька місяців, але цього вистачило, аби ми зрозуміли один одного. Ми дуже здружилися та зблизилися. Я можу сказати, що він був моїм наставником», — побратим загиблого Артем.
У квітні 2024 року, поблизу селища Долинське на Дніпропетровщині, потрапивши під ворожий обстріл, Олександр Васюков загинув.
«У момент влучання я був поруч з ним — в останні хвилини його життя. І хочеться сказати, що Саша дуже любив життя, свою сім’ю і свою країну. Тому без вагань і жалю став на захист нашої нації», — побратим Артем.
У чоловіка залишилися дружина та п’ятирічний син — ті, кого він любив понад усе.
«Хлопчику, коли тато загинув, було 4 рочки. Але він пам’ятає все до дрібниць — як тато його обіймав, що розповідав, як з ним грався. До сих пір сидить і дуже часто плаче. Я кажу: “Давидик, чому ти плачеш?”, а він: “Я за татом сумую…”», — мати загиблого воїна Ірина Васюкова.
«Широкомасштабна фаза, яка почалася понад три з половиною роки тому, унесла десятки тисяч українських життів. І наше завдання — кожного українця й дніпрянина — пам’ятати їх поіменно та бути гідними їхнього подвигу», — заступник міського голови Дніпра з питань інформаційної політики Андрій Денисенко.
Пам’ять про захисників України живе у серцях їхніх рідних, побратимів та всіх українців. І поки ми пам’ятаємо імена Героїв — їхній подвиг не буде забутий.
Читайте також: Петропавлівка та Миколаївка: репортаж із прифронтових сіл Дніпропетровщини
