«Ця табличка дуже важлива. Я хочу, щоб наші діти зростали та знали завдяки кому вони живі і завдяки кому живе наша країна», — сестра загиблого Героя України Ігоря Ільєнка про встановлення меморіальної дошки
У Дніпрі відкрили меморіальну дошку загиблому захиснику Ігорю Ільєнку. Її встановили на стіні гімназії № 121. Саме тут з 1996 року по 2003 навчався наш захисник. Потім закінчив університет та працював в ІТ-компанії. З 2014 року Ігор Ільєнко підтримував українську армію в боротьбі з росією. Активно волонтерив, за власний кошт закуповував оснащення для військових. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Ігор допомагав облаштовувати блокпости та підтримував сім’ї військовополонених.
«На початку війни Ігор дуже просив, щоб я з мамою та своєю дитиною виїхали за кордон, але ми відмовилися. Десь через пів року після початку повномасштабної війни Ігор пішов воювати. Служив у розвідці. Перший час ми не знали, що він воює. Він жив окремо від нас з мамою, майже завжди був на зв’язку, але не дзвонив, а лише писав. А потім вийшло так, що я приїхала до нього в квартиру, в мене були ключі, і все зрозуміла. Він просив, щоб мама не знала, але з часом стало тяжко приховувати. Він сказав: «Мам, я ніколи не вивішу білий прапор». Його було не зупинити, це не та людина, що буде ховатися та сидіти вдома. Він був дуже принциповим і гідним. Ігор загинув 13 лютого 2024 року на Херсонщині від удару російського дрона. Я дізналася про його смерть перша. Найскладніше було повідомити мамі, вони були надзвичайно близькі, можна сказати, що мали одне серцебиття на двох. Коли я їхала сказати мамі цю страшну новину, то за мною одразу їхала швидка. Вони ледь врятували її. Відтоді мама живе у пеклі. Ця табличка дуже важлива для мене, бо я хочу, щоб наші діти зростали та знали завдяки кому вони живі і завдяки кому живе наша країна. Усі полеглі герої мають назавжди бути в пам’яті всіх українців», — говорить сестра загиблого Героя України Валерія Ільєнко.
Був рішучим, завжди прагнув справедливості і був дуже позитивним. Таким згадує Ігоря Ільєнка його класна керівниця Ірина Мещерська: «Він був дуже жвавий, грайливий, завжди сміявся. Там, де був Ігор, там завжди лунав сміх. Це надзвичайно добрий товариш і чудова людина. Завжди з повагою ставився до вчителів. Якщо десь набешкетував, то на нього неможливо було сердитися. Ігор був життєлюб і хотів покращити цей світ. Це неприродньо і несправедливо, що я говорю про свого учня у минулому часі. Діти повинні жити щасливим життям».
Це вже друга меморіальна дошка на стіні гімназії № 121.
«Громада Дніпра та міська влада вшановують пам’ять полеглих героїв. Без належної пам’яті та вшанування не буде кращого та ліпшого життя, як не буде без перемоги миру на нашій землі. Для нас це обов’язок та честь дбати про кожного героя, про кожного українця та українку, які віддали своє життя за незалежність та свободу нашої Батьківщини та нашого народу. Ці пам’ятні таблички на школах та гімназіях Дніпра – це про пам’ять та вшанування, це про належне виховання майбутніх поколінь українців, наших дітей в дусі шанування наших героїв», — зазначив заступник міського голови з питань інформаційної політики Андрій Денисенко.
Пам’ять про Ігоря Ільєнка та інших полеглих захисників України також зберігатиметься на єдиній меморіальній платформі Дніпра «В!ЙНА».
