Революція Гідності – початок боротьби за незалежність від пострадянської росії
Очільник Громадської ради при міській раді Дніпра Геннадій Корбан в етері каналу ДніпроTV розповів про те, що вважає початком спражньої незалежності України.
— Які найважливіші етапи становлення незалежної України за пострадянських часів Ви можете назвати? Коли Україна здобула свою справжню незалежність?
— Я можу одразу відповісти на це питання, що Україна тільки з 2014 року, точніше, навіть, напевно, з кінця 2013 року, події Майдану, останнього Майдану, який розпочався у Києві як Євромайдан у листопаді 2013 року і тривав до лютого 2014 року, коли Янукович був відсторонений від влади та втік – ось це і була насправді боротьба за незалежність.
Чому трапився Майдан, чому стався такий розворот, і чому це можна назвати початком боротьби за незалежність?
Тому що тоді перед країною стояв вибір, якщо Ви пам’ятаєте. Тоді ж Янукович як президент літав на саміт до Литви, де вирішувалося питання євроінтеграції України. І тоді стався переломний момент. Саме тоді Янукович відмовився підписувати відповідні угоди, де Україна брала на себе зобов’язання виконання низки європейських вимог та ухвалення законів, зміни законодавства, ухвалення законів відповідно до європейського законодавства для того, щоб зробити крок до Європи. І тоді, саме тоді, росія видала черговий кредит президентові Януковичу в розмірі трьох мільярдів доларів, і ще газом, щоб показати, що росія на нас чекає, на Україну чекає у себе.
Янукович тоді за всіх нас ухвалив рішення про те, що євроінтеграції не буде, а ми зближуватимемося з росією і з так званим євразійським союзом, який знову ж таки був ініційований російською федерацією, путіним, в рамках якого він намагався відтворити якусь подобу Радянського Союзу.
Звичайно, молоде покоління, моє покоління, покоління молодше, яке вже виросло в незалежній Україні, вони хотіли і хочуть жити в Європі, хочуть жити в цивілізованій країні. Вони вийшли на Майдан. Ось тоді відбувся перелом.
Ми пам’ятаємо цей кривавий Майдан, який був у 13-му – на початку 14-го року. Були перші жертви, російський спецназ був, який стріляв у мирних демонстрантів, через що і пролилася кров. Ну а далі ми пам’ятаємо всі події. Це Крим, інтервенція російських військ. Це Донбас. Це Харків, Одеса, Дніпро. Тобто весь південний схід України по суті почав палати під впливом російської агентури, під впливом, так би мовити, гібридної війни, яку почала розв’язувати російська федерація та особисто путін проти України.
Ось я вважаю, що це переломний момент. Коли можна сказати, що Україна розпочала боротьбу за незалежність від пострадянської, постімперіалістичної росії чи уламків Радянського Союзу – але здебільшого це росія, бо вона є основною територією чи основним флагманом, який намагається відродити цю імперію.
До цього були в Україні різні епохи. Епоха приватизації за Кучми. Епоха охлократії за Ющенка. Ми пам’ятаємо цей час. Ми пам’ятаємо час правління різних прем’єрів, які змінювалися в Україні як рукавички. Багато прем’єрів близько співпрацювали з російською федерацією, з Газпромом для того, щоб через дешевий газ, через популізм отримати свої рейтинги. І все це, звичайно, принесло – все це було предтечею і першопричинами цієї війни за незалежність, яку ми зараз ведемо.
Саме тоді, за Кучми, у російську федерацію в рахунок боргів України за газ були передані українські бомбардувальники. Передали ракети, якими сьогодні нас обстрілюють. І це правда, всі це знають. Може, це не знає широкий загал людей, але, загалом, люди, які близькі до політики, близькі до навколополітичних кіл, пам’ятають це і знають, що ми самі передали частину озброєнь росії за рахунок наших боргів за газ.
А звідки у нас взагалі виникли борги за газ?
Знову ж таки, через політику, через корупцію, яка правила й досі, на жаль, править у нашій країні, коли виникли газові оператори, які торгували газом, які наживали величезні гроші, заганяючи наш Укрнафтогаз у борги. І потім за ці борги ми, природно, віддали бомбардувальники, віддали ракети, віддали ще купу для того, щоб розрахуватися з російською федерацією.
Всі ці, на жаль, історичні етапи, які були до 2013 – 2014 року, там робили не просто помилки всі президенти, які були до цього часу, а й прем’єр-міністри, і самі люди, і сама корумпована система, вона буде так говорити, сприяла тому, щоб росія змогла напихати нас і своєю агентурою, і своїми кадрами. І я можу сказати, що російські громадяни офіційно обіймали посади в Україні, ключові посади в Україні. Зрозуміло ж, якою була їхня мета. Послаблювати, послаблювати, руйнувати Україну зсередини доти, доки російська федерація не буде готова до відкритої агресії для того, щоб поглинути нашу країну.
Тому я вважаю, що переломний момент був у 2013 – 2014 роках. З цього моменту з Євромайдану розпочалася боротьба за незалежність України, яка вже триває 9 років – це майже третина терміну незалежності України. І скільки вона триватиме – ніхто не знає, але ми тепер точно знаємо, які помилки потрібно винести з усього попереднього терміну так званої, будемо так говорити, незалежності, в якій ми всі перебували і про яку ми думали, що це і є незалежність.
А боротьба за незалежність розпочалася лише 9 років тому. Ось так.
– Ви брали активну участь у Євромайдані, відкрито виступили проти репресій режиму Януковича, за права та свободи громадян, ще коли майже всі великі бізнесмени мовчки розкладали яйця у різні кошики. Чому ви зайняли таку позицію?
– Так, я дуже добре пам’ятаю цей час, бо, знаєте, таке запанувало безвладдя в країні, і країну почали рвати на шматки. Янукович, який збирався провести якийсь з’їзд у Харкові та нібито оголосити там про те, що є дві України. Це одразу був шлях до розколу країни. Я пам’ятаю, що я вийшов тоді з великим інтерв’ю, де я закликав великий бізнес, людей великого бізнесу, всім відомих у країні, їх ще називають іноді олігархами, щоб вони вплинули на цю ситуацію, спробували завдяки своїм можливостям і авторитету зупинити Януковича в подібних. діях. Тому що розкол країни призвів би до того, що наша країна, як держава, перестала б існувати.
На жаль, події склалися так, як склалися, ми всі пам’ятаємо.
На щастя, Янукович не зміг провести з’їзд тоді «іншої України» в Харкові. Були певні можливості вплинути тоді і на харківського мера, і на харківського губернатора, які йому м’яко, або так говоритимемо, хитро відмовили у проведенні подібного з’їзду.
Але ми пам’ятаємо, що росія тоді швидко зорієнтувалася, і зайшли «зелені чоловічки» до Криму та оточили всі наші військові частини, які там стояли, флот, який ми не встигли вивести у відкрите море. Тому що ця агресія здійснювалася таємно, здійснювалася у вигляді гібридної війни. Спочатку ніхто не розумів, хто це, що це, якісь «зелені чоловічки», і тільки потім путін вийшов і відкрито сказав: так, це були війська російської федерації, ми діяли нібито на користь російськомовних громадян, які проживають у Криму.
Тому я дійсно добре пам’ятаю ці події.
Я не стояв на Майданах із прапорами, це трошки, мабуть, не моє, але я діяв так, як міг. Я підтримував Євромайдан, підтримував технічно, підтримував, як бізнесмен, коштами, щоб люди могли продовжувати виявляти свою волю. Звісно, були тоді й гоніння на нас із боку влади Януковича. Вже, так говоритимемо, зітхаючої влади Януковича. Проте вони встигали ще й займатися такими речами. Тому так, я добре пам’ятаю цей час. Цікавий час, переломний час, знову ж таки кажу – такий буває раз на сто років.
Я впевнений, що через якийсь час ми і наші діти згадуватимемо цей час, знаєте, як у романах люди читають про події сімнадцятого року, чотирнадцятого року минулого століття. Ми іноді захлинаючись читаємо, нам здається, це романтичний час. Але треба розуміти, що цей час кровопролитний, що цей час драматичний. Багатьом ламаються долі, життя, сім’ї. Люди гинуть, віддають своє життя. І тому ми, звичайно, серйозно переживаємо цей час і запам’ятаємо його, а вже наші онуки та правнуки будуть про це читати так само, як ми читали колись про події минулого сторіччя.
Тому час цікавий і час неповторний.
Читайте також: Безкоштовні обіди для переселенців: у Дніпрі діє комплексна програма соціального захисту
