На Дніпропетровщині перша 18-річна дівчина, яка опанувала чоловічу професію
Від мрії до покликання! Дар’я Яценко у свої 18 років, перша дівчина-трактористка у Єлизаветівці. Вона сідає за кермо важкого трактора і відчуває справжню свободу – величезний агрегат під її контролем. Вона з дитинства мріяла про техніку, а тепер сама керує машинами вагою кілька тон.
Дар’я Яценко керує технікою, яку не кожен чоловік подужає. Молода дівчина не боїться ані пилу, ані важкої праці. Їй лише 18, і в такому юному віці вона — перша трактористка у селищі Єлизаветівка, що на Дніпропетровщині.
«Якась свобода і відчуття, що я можу, що я вмію це на свій вік, це взагалі таке невимовне відчуття, що я можу, що цей агрегат такий великий, і я в ньому одна, і я це все можу», — каже трактористка Дар’я Яценко.
Дар’я ділиться — тяжіє до техніки від самого дитинства. У дев’ять років їздила з братом на роботу, спостерігала, як працює трактор, та допомагала лагодити обладнання.
«Мені це подобалося, він брав мене з собою, і я там уже каталася. Мені подобалися ті краєвиди, як воно там працює, як усе функціонує. Звісно, ми з ним і ремонтували, він завжди казав: іди до мене. Ми ремонтували, він мені показував, розповідав детально: а це гайка, а це болтик», — ділиться Дар’я.
Досягнувши повноліття, дівчина сама сіла за кермо трактора, який важить кілька тон. Її ранок щодня починається з перевірки залізного агрегату: від гвинтика до датчиків. Бо трактор — це не просто машина, це габаритна техніка, до якої треба підходити з холодним розумом, великою відповідальністю та уважністю.
«Складність у тому, що це агрегат, він великий. Там не два колеса, а аж вісім. Там ширина велика. Кожного дня його треба обслуговувати, перевіряти агрегат, що задній заціпляється, що вже треба змастити і продути, так само трактор. Кнопочки — це все треба вивчити. І комп’ютер, це все ж нова техніка», — розповідає Дар’я Яценко.
Спочатку Дар’я сумнівалася у своїх силах, але завдяки підтримці родини вирішила спробувати. Тепер кожен день для неї — виклик і новий досвід.
«Кожен день це цікаво, це такий великий агрегат, ти одна в ньому. Тому ні разу не пошкодувала, що пішла саме по цій професії і зараз працюю», — каже дівчина.
Дар’я стверджує, що не шкодує про своє рішення. Вона і далі навчається за спеціальністю та вдосконалюється. Дівчина виконує надважливу місію в умовах повномасштабного вторгнення. На її тендітних плечах — посів та збір врожаю, обробка ґрунту.
«Це важливо, тому що хлопців і так мало зараз. А обробіток і все інше — це теж полягає у цій роботі. Тому головне — не боятися, пробувати. Я теж боялася, але згодом зрозуміла, що нічого тут страшного немає. Головне — навчитися, якщо це твоє покликання, треба йти й пробувати».
На роботу Дар’я прийшла ще влітку. Вона одна з перших опанувала професію трактористки. Спочатку пройшла теорію, а після сіла за кермо агротехніки.
«У Дар’ї є наставник, який спостерігає за нею, підказує, працює разом. Спочатку вона навчалася, а потім перейшла на практичні завдання. Наразі вона працює 50 на 50: хлопці беруть її в поле, вона пробує працювати на різних механізмах і агрегатах. Вона одночасно опановує теорію і практику», — розповідає директор ТОВ «ОКОЛИЦЯ ІСТЕЙТ» Василь Рингач.
Велика війна — виклик для всіх українців. Під час вторгнення багато чоловіків стали на захист країни, у той час як жінки беруться опановувати стереотипно чоловічі професії. Юна Дар’я — приклад свідомого покоління, на чиїх плечах майбутнє всієї країни.
Читайте також: «Ворог буде просуватися по Дніпропетровщині, поки не дійде до якогось міста!» — Антон Чорний
