«Мобільність покращилася, тепер я можу рухати стопою», — захисник про прогрес у лікуванні в реабілітаційному центрі Дніпра

Євгену 26 років. Він із Дніпра. За професією комп’ютерний інженер, але до повномасштабної війни з рф працював у шоурумі одягу. Надихався стилем, естетикою та мріяв заснувати власний бренд. У листопаді 2025 року був мобілізований. Служив як штурмовик на Запорізькому напрямку.

«У селищах, через які ми проходили, людей практично немає. Ворог усе зрівнює із землею. Деякі хлопці казали, що знаходили місцевих — вони немиті, чорні, постійно ховаються від обстрілів, але сам я нікого не бачив. Будинки всі зруйновані. Там усе патрулюють дрони рф, обстріли йдуть кожні п’ять хвилин. Окупанти просто «на перевірку» постійно щось кидають, бо знають, що десь поруч можуть бути наші підрозділи. Здебільшого працюють дрони та артилерія, але бувають і контактні стрілецькі бої», — каже захисник.

Перше поранення дістав під час першого ж бойового завдання на початку лютого. Євген згадує, що того дня від самого ранку декілька годин їхню позицію обстрілювали «Градами».

«Ми проходили посадкою в полі, і нас засікли дрони. Спочатку один, потім чотири, п’ять, шість — так окупанти коригували вогонь. Почав працювати «Град» та 120-ті міномети. Протягом шести–семи годин ми були під безперервним обстрілом — лютий рандом. Були і скиди з «Орланів», було справді страшно. Я бачив, як на мене летить 120-ка, встиг згрупуватися, але отримав осколкове поранення в ногу. А ще майже одразу поруч зробив скид ворожий дрон, мене контузило. Але мені пощастило — дерево, що було поруч, взяло на себе весь удар», — ділиться Євген.

Він згадує, що одразу після поранення оніміла вся права частина тіла — рука, тулуб і нога, адже уламки зачепили нерв. Зараз боєць відновлюється в реабілітаційному центрі Дніпра.

«Хочеться подолати оніміння в стопі. М’язи та сухожилля атрофовані, дуже важко згинати ногу під навантаженням або просто на неї ставати. Певні результати вже є — мобільність покращилася, я можу рухати стопою вліво-вправо. Але наступати можу лише відсотків на п’ятдесят і тільки з милицями. Коли стаю на ногу, відчуття, ніби йду по голках або по склу — дуже сильно пече», — розповів Євген.

Зараз Євген разом зі своєю фізичною терапевткою Тетяною працюють над збільшенням сили правої нижньої кінцівки, покращенням чутливості стопи, пальців та гомілки.

«Під час первинного огляду в Євгена була знижена чутливість стопи — він навіть плутав відчуття холоду й тепла. Біль був дуже сильний — 9–10 із 10. Його головний запит — зменшити біль і знову почати ходити. Поки він пересувається з милицями. Зараз ми даємо невелике осьове навантаження на праву ногу на м’яких подушках, бо біль ще відчутний. Є проблеми з амплітудою згинання гомілковостопного та колінного суглобів. Частково це через біль, а також через рану під коліном, шви з якої зняли лише кілька днів тому. За два тижні пацієнт уже може давати навантаження до 25 кг і намагається використовувати праву ногу під час ходьби. Покращилася чутливість стопи та литки, зменшився і біль», — зазначила Тетяна.

Читайте також: «Міська адресна допомога на оплату житлово-комунальних послуг у Дніпрі стала для нас справжньою підтримкою», — мати дитини з інвалідністю