“Мене чекає тільки Батьківщина і мої рідні”: історія полоненого з Маріуполя
Полон змінив його назавжди. Розпочати новий епізод свого життя звільнений з російської неволі Валерій вирішив із вінчання з дружиною. 31 січня він повернувся на українську землю і за тиждень вже давав клятву перед дружиною і капеланом. Каже, саме це бажання давало сили витримати усі жахи полону. Історію про пережите в неволі та щасливе об`єднання закоханих, подружжя розказало журналістам ДніпроTV.
“З травня по жовтень я знаходився в Оленівці Донецької області. Територія колишньої колонії, було дуже складно. Гігієнічні, харчові та інші моменти були дуже складними для нас у цій ситуації. Багато людей хворіли, багато хто дуже сильно схуд”, – розповів військовий Валерій.
Оскільки колонія була непридатна для перебування там взимку – військових почали вивозити. Так, Валерій опинився у Старобільскому СІЗО, де знаходився до обміну 31 січня 2024 року.
“Були періоди фізичного впливу, емоційного тиску. Це було важко. Але там у полоні ти, по-перше, сам собі ворог, бо твої думки з часом можуть тобі зашкодити. Особливо, коли довгий час бачиш, як змінюються пори року, місяці за місяцями, тижні за тижнями, а ніяких змін не відбувається. До того ж, на тебе постійно впливають ворожі слова: “От бачите, час іде, а вас нікому не потрібні”, – зазначив Валерій.
Але весь час близькі чекали і боролись за повернення Валерія.
“Ми брали участь у акціях, які проходили в Києві та багатьох інших містах України. Ти й наче живеш, але я розумію, що я не жила, а просто існувала заради того, щоб дитина була у безпеці, і заради того, щоб він повернувся”, – каже дружина Валерія Євгенія.
Впевненість та думки про родину допомагали пережити жахи полону.
“Мені пропонували змінити громадянство, але я не можу цього зробити. Мене чекають тільки моя Батьківщина, рідні та близькі. Саме спогади про них і думки про них давали мені сили боротися з самим собою і з навколишнім середовищем”, – сказав Валерій.
Довгоочікуване звільнення і дорога додому, як каже Валерій, була новим народженням.
“Коли ми проїхали цей прикордонний пункт перетину громадян і зупинилися на майданчику, коли поступово всіх нас випускали з автобусів, вітали, давали прапори, в цей момент я дійсно зрозумів, що тепер я на волі. Теперзавершеносеріюсвого життя під назвою полон. Теперпочинаєтьсяетапповернення. Ти можеш дихати вільно, тримати спину рівно, не бути зігнутим, не тримати долоні сзаді в плавнику”, – ділиться військовий.
Після полону перший дзвінок мамі і перше рішення – вінчання з дружиною.
Наразі Валерій проходить лікування, але у планах повернутись у військо.
Читайте також: На Дніпропетровщині російська інформаторка отримала 15 років тюрми – прокуратура
