Курська битва! Історичні паралелі та перемоги ЗСУ

Курщина відігравала велику роль під час Другої світової. В радянських підручниках вивчали події на Курській дузі, замовчуючи втрати особового складу. 23 серпня 1943 року офіційна дата завершення  курської битви. Минув 81 рік, війна триває в Україні, а у серпні 2024-го прийшла на територію курської області. Тож ми вирішили провести історичні паралелі та порівняти умови й наслідки подій, які відбулись у 1943 році, та що відбувається прямо зараз. Про схожість та відмінності розповість Олександр Мірошнічев.

Курськ. Воєнна історія цього міста відкривається по новому у 2024 році і завдяки ЗСУ.  Швидке просування українських військових, тисячі полонених російських солдат. Та про це згодом, спершу про те, що вивчали багато років у підручниках.

Літо 1943 року. Намагаючись повернути втрачені позиції після поразки при Сталінграді, лідер нацистської Німеччини Адольф Гітлер ухвалює початок операції «Цитадель». Невдовзі на території курщини розпочнеться одна з найбільших битв за часів Другої світової війни.

«Тоді після поразки під сталінградом німці намагалися відновити наступальний темп. І тоді вони вирішили що дуже зручним якраз зручним місцем буде для того щоб ударити по тодішній червоній армії був курський виступ. Там дійсно якщо дивитися на події 1943 року чітко проглядався виступ в бік німецьких позицій — так звана Курська дуга, тобто від орла до бєлгорода фактично», – розповідає історик, офіцер ЗСУ Ігор Кочергін.

Літо 2024 року. Через 81 рік після курської дуги в регіоні знов точаться бої. Однак історики стверджують — умови зараз кардинально відрізняються.

«Все ж таки, так званий, Третій Райх, тобто нацистська Німеччина була аресором і продовжувала агресивні дії на території радянського союзу. Україна ніяк не є агресором, тобто ми обороняємося. Для нас це оборона, тобто у нас це оборонна операція. Хоч ми і нібито заходимо на чужу територію, але ми робимо це вимушено, для того щоб… ну там багато причин, однак основна це щоб розосередити частини сучасної російської армії», – пояснює історик, офіцер ЗСУ Ігор Кочергін.

На відміну від битви 1943 року, до якої готувалися обидві сторони, український наступ був раптовим для росіян. Змінились значно і технології ведення битв.

«Там багато робили акценту саме на техніку, на артилерію, на людей, на танки. В нашому випадку це динамічна війна, модернова війна. Це війна з застосуванням РЕБів, безпілотників, дронів, війна, в якій бережуть людей, і велику роль відіграє саме отака технологічна складова», – зауважує кандидат політичних наук, виконавчий директор «Міжнародної асоціації малих громад» Олексій Буряченко.

Однією з визначних битв в ході Курської дуги стала танкова баталія під Прохорівкою. Даний бій вважається одним з найбільших танкових протистоянь в історії. В сучасній ж війні танки виконують більше функцію підтримки — кажуть експерти. Однак цікаві паралелі між курськом 43-го та курськом 24-го все ж таки є.

«На даний момент теж є німецькі танки в курській області, але один є нюанс. Тобто німці воюють зараз, маються на увазі німецькі танки, на яких наші хлопці воюють уже на боці Української держави. Там теж були до речі англійські танки. Ми знаємо, що зараз в наступі на курську область беруть участь англійські танки Челленджер 2, то на Курській дузі англійські танки теж були тільки з російської сторони, тобто тодішньої червоної армії, так звані танки Черчиль», – роз’яснив Ігор Кочергін.

Курська битва 1943 року мала колосальний вплив на хід німецько-радянської війни. На думку експертів наступальна операція на Курщині 2024 року також здатна понести серйозні наслідки.

«Наскільки Курська битва визначила в принципі по великому рахунку на східному фронті подальший розвиток війни. Так і курська теперішня спецоперація в тому числі вона така багатошарова багатостороння, але вона виконує величезну кількість як тактичних, як і стратегічних завдань. Тільки з часом ми можемо повністю, комплексно оцінити який був задум політично-військового керівництва в цілому», – наголошує Олексій Буряченко.

А от про що і досі мовчать російськи історики, так це про величезну кількість полонених та котел. У 1941-му році саме на Курщині в котел потрапило більше мільйона радянських солдат 660 тисяч з яких потрапили в полон.

Зараз ЗСУ повторюють ці події. Наші хлопці практично влаштували котел для російських підрозділів і взяли в полон тисячі російських строковиків, контрактників та кадирівців.

За останніми даними ЗСУ контролює понад тисячу двісті квадратних кілометрів та майже сотню населених пунктів. Просування українських військових вглиб Курської області продовжується.

Читайте також: «(НЕ)РОЗЧАВЛЕНИЙ»: Потрощена російським ударом «Таврія» стала музейним експонатом