Книги, як порятунок від тривоги: у Дніпрі працюють бібліотеки
Рятунок від тривоги. Дніпряни, перечікуючи сирену в укриттях, все частіше беруть із собою книги. Таким чином відволікаються від сумних думок та переживань. Книжки стали брати в бібліотеках, тим більше, що в Дніпрі чимало філій центральної бібліотеки працюють.
Валерія Девятко, журналістка: «Третій тиждень війни. Ми всі знервовані, нам не вистачає трохи спокою та тиші. Новини заповнені військовою хронікою – тут і там повідомлення про вибухи і тривогу. Навіть, читаючи книгу в інтернеті, постійно натикаєшся на повідомлення, а так хочеться побути без негативу».
Бібліотеки Дніпра не порожніють. Люди приходять за книгами: хтось – відволіктись від смутних думок, а хтось – навіть вивчити мову. Олена Білякова в повсякденному житті розмовляє російською, втім, після початку військової агресії вирішила врешті опанувати українську.
Олена Білякова, відвідувачка Центральної бібліотеки: «Я дочь военного была. И тогда мы ездили по разным городам, и поэтому мы не учили тогда украинский язык. Здесь я уже живу очень долго. Вот поэтому я начала ходить в библиотеку совсем недавно, когда на нас надвинулось такое горе, для того, чтобы хоть как-то изучить язык. Я много нашла вот в Кобзаре».
Валерія Девятко, журналістка: «Коли я зайшла до бібліотеки, мені здалося, що я потрапила до іншого виміру. Як це, наприклад, буває в продуктовому магазині. Проте, замість тістечок та печива тут інші антистреси».
Більшість відвідувачів за читанням відволікаються та заспокоюються. І зараз, як ніколи, популярною стала українська література
Тетяна Чуйко, відвідувачка Центральної бібліотеки: «Живя сейчас постоянно под звуки серены, взрывов, хочется вернутся в старые прошлые времена мира. Я зашла в библиотеку, взяла Павла Глазового. Немножко с юмором, немножко с самоиронией подойти к настоящему времени и успокоиться, и дожить до победы».
Олександр Акулов, відвідувач Центральної бібліотеки: «Когда погружаешься в тот мир, мир книги, не то что забываешь, это нельзя забыть о том, что происходит, а как-то легче».
Бібліотекарі міста сміливо продовжують свою роботу. Проте, графік трохи змінений у зв’язку з комендантською годиною.
Юлія Бардукова, директорка комунального закладу культури «Дніпровські міські публічні бібліотеки» Дніпровської міськради: «Зараз по всьому місту працюють наші філіали. Але не всі, а в кожному районі є філіали, які відчиняються. Деякі філіали працюють за потребою, за домовленістю з жителями міста. Деякі філіали працюють щоденно, з понеділка по п’ятницю, з десятої до двох годин дня».
Валерія Девятко, журналістка: «Мені порадили книгу та дозволили прочитати її в стінах бібліотеки. Тут надзвичайно тихо, проте за три тижні ми вже відвикли від спокійного життя. Вибір книг тут величезний. Я обрала ту, де не згадують війну».
В іншій бібліотеці на Перемозі багато дітей. Вони не лишень читають, а й вивчають англійську та розважаються за настільними іграми.
Олена Спасова, викладачка англійської мови: «В конечном итоге наши дети сейчас очень остро чувствуют этот стресс, всю тревогу нашу собственную. И для них очень важно где-то убрать этот стресс, хоть на какое-то больше время отвлечь их от того, что происходит в нашей стране».
Книги в бібліотеках можна брати з собою додому або до сховищ.
Юлія Бардукова, директорка комунального закладу культури «Дніпровські міські публічні бібліотеки» Дніпровської міськради: «Є одна порада: читайте те, що вам до вподоби. Тобто який жанр ви полюбляєте, від якого жанру ви свою нервову систему доводите до ладу – то і читайте. Якщо це буде жіночий детектив, то, будь ласка. Якщо це буде якась книжка по психології чи детектив – будь ласка. Зараз є хороший час, щоб познайомитись з українською сучасною літературою».
«Здесь у нас детская литература, приключения, фантастика. Здесь у нас жанровая расстановка литературы – наши гангстеры. Смотрите, какая интересная книга литературы. Здесь у нас женские романы идут – эта наша Мата Хари, женские романы, детективы. И каждый преступник обязательно оставит след или от обуви, или след отпечатка пальца – и всегда его найдут, этого преступника».
Всі зважають на дотримання воєнного стану та пам’ятають про безпеку. Під час тривоги в Центральній бібліотеці відвідувачі ховаються у підвалі. В іншій – доводиться пересиджувати у коридорах без вікон.
