«Дрім» із Самара: від солдата до заст.комбата – історія бізнесмена з вищою економічною освітою, який добровольцем пішов на фронт
Заступник командира батальйону з психологічної підтримки персоналу Вадим на бойове псевдо «Дрім» у 108 окрему бригаду ТрО прийшов простим солдатом, однак, як і багато інших добровольців, згодом просунувся кар’єрними щаблями. Нині він – офіцер з чималим бойовим досвідом.
– Вадиме, чи думали Ви, що буде велика війна?
– Відверто кажучи, коли в 2014 році почалось гібридне вторгнення, це все пройшло повз мене – я продовжував займатися підприємницькою діяльністю. У мене велика родина – троє дітей, і мені треба було їх виховувати, якось налагоджувати добробут. Окрім цього, маю власне підприємство, на якому працює від 50 до 100 людей, а це зарплати, податки… Відповідно, коли ти розумієш, що ти несеш відповідальність не тільки за свою родину, а ще й за родини своїх співробітників, це мотивує.
…24 лютого 2022 року о 6 ранку мені подзвонили старші діти і сповістили, що росія почала проти нас широкомасштабну війну. О 8 ранку я вже був у них в Харкові. Зі сторони Бєлгорода вже рухалися колони російських танків… Коли зібрав родину до купи, запитав у дружини, які наші дії, що ти бачиш: західна Україна, за кордон, чи ще щось? Вона сказала не роздумуючи: всі троє дітей – зі мною, ми будемо тут, у Самарі (тоді ще Новомосковську). Я, не вагаючись, відповів, що тоді я йду до військкомату.
На наступний день у ТЦК я зустрівся з багатьма родичами, друзями та знайомими. Хоча й не домовлялися. Це було чоловіче рішення кожного. Ми не могли діяти інакше.
– Як ви потрапили в 108-му бригаду ТрО?
– Сталось так, що зібрався весь актив нашого міста, хлопці, яких знають в місті, багато хлопців, яких менше знають, але всі ті, яким було не все одно, що буде відбуватись далі. Тепер ми всі – у 108 Кодацькій бригаді тероборони!
Хтось прийшов вже зі своїми мисливськими рушницями. Я – з власним АК 7,62. Купив його, тому що виховував сина на принципах, що чоловік має бути захисником. До війни ми їздили по полігонах, навчалися. Восени 2022 року син сам пішов у військкомат. Зараз проходить службу в 10 горно-штурмовій бригаді «Едельвейс». Хлопець 1999-го року народження. Зараз йому 26. Казав йому, щоб він залишився в родині, адже має бути чоловік поруч з жінками. Він відповів: «Батько, ти пішов, я теж повинен йти!». Він не просився до мене у частину. Сам хотів самостійно будувати свою військову кар’єру. Разом зі своїм підрозділом пройшов багато гарячих точок – Бахмут, Курщина… Зараз воюють на Донеччині…
– Чому Ви саме «Дрім»?
– Це відголосок цивільного життя. До війни я займався підприємницькою діяльністю, пов’язаною з дитячими іграшками, з власним виробництвом, дистриб’юцією. Моя торгівельна марка – це «ДРІМТОЙС» («Іграшки мрії»). Місія моєї компанії – «Все найкраще – дітям». Виконуючи бойову роботу, ми виконуємо цю місію – захищаємо наших дітей, щоб вони мали найкраще – мирне та безпечне життя.
– До вторгнення росіян Ви служили в армії?
– Ні. За станом здоров’я був визнаний медиками «обмежено придатним». Таких тоді в армію не брали. Але в 2022-му році про це ніхто не думав. У мене не було «срочки», але я пішов у військо. Став простим солдатом, виконував всю поточну роботу, воював пліч-о-пліч з такими ж як сам. В червні 2022 року склалась дуже цікава ситуація на Донеччині, коли на підходах до села, яке ми обороняли, почали прогріватись декілька танків ворога. Було дві дороги, по яким вони могли піти або на нас, або на сусідів ліворуч. Наш командир відділення Саркіз тоді сказав: «Хлопці, або ми плануємо наші дії, або хто хоче панікувати, мийте ноги і лягайте спати». Оцей вираз я запам’ятав на все життя. І зараз, коли спілкуюся з хлопцями, завжди пам’ятаю, як я був простим солдатом. І що відчуває хлопець в окопі, для мене не новина. Тому, коли відчуваю незрозумілі настрої, завжди кажу: «Хлопці, або мийте ноги і лягайте спати, або давайте збиратись, налаштовуватись і працювати!».
– Тоді танки пройшли повз вас?
– На нас вони не пішли, але в ці дві години, які ми очікували, кожен показав, хто чого вартий, саме по налаштуванню на виконання бойових завдань. Це я пам’ятаю дуже добре.
Ми стояли на краю Времівки перед Нескучкою.
Там було дуже багато вогню – росіяни прагнули прорвати оборону. Ми мужньо трималися, однак по внутрішньому відчуттю нічого героїчного не робили. Знаходитись в окопі, постійно спостерігати, щоб ворог не наблизився, потерпали від постійних обстрілів, ворожих дронів, тримали себе в тонусі… По великому рахунку, героїки в поточному моменті ти особисто не відчуваєш, коли ти це робиш день за днем. Але хочу сказати за всіх наших хлопців, що людям постійно треба пам’ятати, що це важка бойова робота, пов’язана з ризиком для життя, і кожен військовослужбовець, який розуміє цей ризик, але продовжує виконувати поставлені задачі – Герой з великої літери.
– Ви ж під обстрілами постійно…
– Стрес є! Але до стресу людина звикає, сублімує. Інакше ніяк. Чому є військовий гумор, чому є якісь моменти, коли хлопці підколюють один одного, просто це – захисна реакція організму, для того, щоб себе не накручувати, як кажуть у нас хлопці, «не накручуй бігуді». Гумор допомагає дуже здорово! Можливо, через це мене в подальшому і просунули на вищі посади. Я – людина з вищою економічної освітою, але мій характер бізнесу складається з того, що мої клієнти, це зазвичай власники невеличких торгових точок. І для того, щоб їм донести якісь високі економічні матерії, це треба робити простими словами, з прикладами життя, з якимись асоціаціями, і обов’язково з гумором, для того, щоб тебе сприйняли, почули і почали з тобою співпрацювати. За багато років в мене це ввійшло в звичку. Основи економіки складаються з того, що кота Матроскіна ще ніхто не переплюнув. Пам’ятаєте: «Для того, щоб продати щось непотрібне, треба спочатку купити щось непотрібне». І от ти на таких прикладах пожартував, посміялись і взаємодієш з людьми. Мета – донести думку в тій формі, яка буде сприйматись.
– Як почалася ваша кар’єра від солдата до заступника комбата?
– У нас в батальйоні станом на зараз всі командири на керівних посадах, починаючи від командирів взводів, командирів рот, заступників командирів батальйону, командир батальйону – всі пройшли шлях від рядового складу. Я можу тільки сказати, що коли ми приходили, про посади, звання не думали і не знали, скільки часу це все подовжиться. Проте війна нікого не жаліє. Потрохи той початковий склад вимивався, хтось отримував поранення, хтось йшов на підвищення. І відповідно була потреба формувати кадровий резерв. Наші командири робили аналіз, хто та де буде більш ефективним. Так я став командиром відділення під час відновлення бригади після бойових дій на Донеччині. Потім – заступником командира роти, а згодом й командиром роти та заступником комбата.
– У Вас не було військової освіти, як ви справлялися?
– У нас була команда! «Палач», «Артист», «Бізон», «Бандера» та інші – сильні лідери. Знайти людину з освітою не так важко, а ось як знайти людину з великим рівнем самомотивації? Ми розуміли, які виклики стоять перед нами і задачі. Ми могли ночами не спати, поки не зрозуміємо, як правильно все зробити. Ми завжди все вирішували командою. Командир роти, головний сержант роти, сержант с матзабезпечення, технік роти… Завжди підтримували один одного, щоб сто відсотків поставлених задач було виконано. Задача командира – компетенції кожної людини використовувати максимально ефективно. Кожен керівник має, по-перше, створити систему, а, по-друге, делегувати повноваження і контролювати виконання поставлених задач. Не можна все на собі тягнути. Треба підбирати команду, яка буде мати натхнення відпрацьовувати сто відсотків завдань. Сила – в єдності!
Телефони рекрутингу 108 Кодацькаої бригади ТрО: 0 800 337 803, +38 066 447 6906, +38 067 9974526.
Докладно про бригаду – на FB.
Читайте також: В напрямку Покровського (Дніпропетровщина): ворог атакує нерв нашої логістики.
