Дніпро вшановує полеглих захисників: у Новокодацькому районі на Алеї пам’яті відкрили нову частину проєкту «Історії Героїв»

У Новокодацькому районі Дніпра урочисто відкрили шосту за ліком експозицію в межах міського проєкту «Історії Героїв». Вона складається з 36 нових стендів, які розповідають про життя та подвиги загиблих захисників і захисниць України.

На площі Єдності зібралися сотні дніпрян, щоб вшанувати пам’ять полеглих воїнів. На стендах – їхні світлини та історії життя, служби й боротьби за Україну.

«Уже сама назва цієї площі дуже символічна. Наші люди, дніпряни, відчувають свою єдність із Збройними силами України, відчувають свою єдність із Героями, які загинули за нашу свободу, наше мирне життя в тилових містах. І за те, щоб Україна і Дніпро мали майбутнє, мали можливість розвиватися і жити. І саме ця єдність гуртує нашу націю в опорі рашистській агресії, і саме ця єдність допоможе нам вижити й перемогти», — сказав заступник міського голови Андрій Денисенко.

Серед історій, представлених в експозиції, — історія Максима Чорного. До служби він працював на виробництві ковбасних виробів, виховував доньку та будував плани разом із родиною. У липні 2024 року чоловік долучився до війська, пройшов навчання та служив на Донецькому напрямку.

Його дружина Анастасія згадує, що Максим спокійно сприйняв рішення стати до лав захисників. 

«Звичайно, було страшно. Страшно відпускати, страшно втрачати звичний лад життя, страшно залишати дитину без батька. Але Максим казав, що має захищати країну. Коли я просила його повертатися, він відповідав, що не може», — розповіла Анастасія Чорна.

Восени 2024 року Максим вирушив на бойове завдання. 4 листопада дружина дізналася, що він зник безвісти. Упродовж місяця вона шукала чоловіка, а в грудні їй повідомили про його загибель. За словами Анастасії, під час руху військових до позицій у їхню групу влучив ворожий дрон.

Для Анастасії відкриття стенда стало важливим підтвердженням того, що подвиг її чоловіка не забутий.
«Це приємно, насправді. Я дуже чекала на відкриття, тому що важливо, що це цінують і пам’ятають. Хоча б так можна віддати шану тим, хто віддав своє життя», — додала дружина загиблого захисника.

Читайте також: Гарматне м’ясо стратегічного призначення: як окупанти ліквідують власні дефіцитні кадри в “м’ясних штурмах” – аналітика Дмитра Снєгирьова