Гарматне м’ясо стратегічного призначення: як окупанти ліквідують власні дефіцитні кадри в “м’ясних штурмах” – аналітика Дмитра Снєгирьова
За минулу добу країна-агресор втратила у війні проти України близько 1 830 військовослужбовців. Загальні втрати армії рф станом на 9 жовтня становлять орієнтовно 1 547 780 військових убитими та пораненими.
Темпи втрат російської армії у війні проти України значно перевищують можливості її мобілізаційного потенціалу. Офіційні дані про втрати окупантів яскраво демонструють цю критичну диспропорцію.
У вересні 2026 року втрати особового складу російських окупаційних військ становили 46 230 осіб. За офіційними даними Генерального штабу ЗСУ, цей показник став абсолютним рекордом за весь 2026 рік.
За перші дев’ять місяців 2026 року Сили оборони України загалом знешкодили 326 900 російських загарбників.
Порівняно із січнем, до вересня рівень щомісячних втрат російської армії зріс на 45,8%, або на 14 520 осіб. Як зазначають у командуванні ЗСУ, така статистика є прямим наслідком неефективності військового керівництва рф та підвищення точності українських ударів.
Спроможність російської мобілізаційної системи щомісяця поповнювати особовий склад наразі оцінюється у 30 000–35 000 осіб за рахунок контрактників і призовників. Проте через стрімке зростання втрат окупаційних військ на фронті ця система вже не встигає повністю компенсувати втрати живої сили.
Упродовж перших двох третин року базовий набір до армії рф тримався на рівні близько 35 тисяч осіб на місяць за рахунок контрактників і строковиків. Основним інструментом залучення новобранців залишається фінансова мотивація – постійне збільшення одноразових регіональних виплат за підписання контракту з міністерством оборони рф.
Як свідчення виснаження оперативних резервів противника Дмитро Снєгирьов навів оперативні дані аналітичного відділу ГІ «Права Справа» щодо передислокації резервів російських окупаційних військ на Сумському напрямку.
За інформацією «Права Справа», у районі Уланового Сумської області зафіксовано передислокацію оперативних резервів із числа додаткових підрозділів 1-го мотострілецького батальйону 2-го мотострілецького полку Ракетних військ стратегічного призначення.
Ракетні війська стратегічного призначення (РВСП) – це окремий рід військ, який перебуває в безпосередньому підпорядкуванні Генерального штабу ЗС рф. Тому використання підрозділів РВСП на передовій як штурмової піхоти наочно демонструє масштаб проблем із поповненням особового складу та наявністю оперативних резервів у противника.
За словами Дмитра Снєгирьова, у штатній структурі РВСП історично ніколи не було мотострілецьких полків чи батальйонів. Там існують ракетні дивізії, технічні бази, а також батальйони охорони й розвідки. Проте через брак резервів командування рф вдалося до безпрецедентного кроку.
Військове керівництво рф вилучило особовий склад із частин РВСП, зокрема військовослужбовців технічних та охоронних підрозділів, які обслуговували або охороняли стратегічні ракетні комплекси, та перевело їх у статус звичайної лінійної піхоти. Було сформовано так званий «зведений стрілецький полк» РВСП та інші аналогічні підрозділи, організаційно поділені на батальйони.
Попри те, що на папері або в наказах ці підрозділи можуть називатися мотострілецькими, їхні військовослужбовці воюють як звичайна штурмова піхота.
За даними порталу «Мілітарний», формування цих підрозділів та їхнє перше відправлення до зони бойових дій відбулися наприкінці літа 2024 року. Активніше залучати їх почали в серпні – спочатку на окупованих територіях Харківської області. Уже у вересні їхню активність зафіксували в Курській області.
Бійців таких підрозділів не інтегрують до частин Сухопутних військ. Вони продовжують виконувати завдання в окремих батальйонах РВСП, які підпорядковуються полкам і бригадам на передовій.
Чисельність особового складу зведеного полку може становити від однієї до двох тисяч осіб, хоча в умовах війни фактична кількість військовослужбовців може відрізнятися.
Дмитро Снєгирьов наголошує, що використання висококваліфікованих спеціалістів як «гарматного м’яса» у звичайних штурмах є прямим наслідком того, що класична російська система поповнення армії контрактниками більше не встигає за темпами щомісячних втрат на полі бою.
На його думку, через гостру нестачу особового складу російське політичне та військове керівництво буде змушене активізувати другу хвилю мобілізації, намагаючись не привертати зайвої уваги суспільства.
Юридичною підставою для цього залишається чинний указ про мобілізацію, підписаний російським диктатором ще у 2022 році, який досі не скасовано.
Можливу нову хвилю мобілізації пов’язують із тим, що наявні темпи рекрутингу перестали повністю компенсувати втрати на фронті.
Також Дмитро Снєгирьов звертає увагу на те, що Держдума рф ухвалила закон про збільшення мобілізаційного резерву шляхом підвищення граничного віку перебування в запасі. Новий закон підвищує на п’ять років усі вікові межі для військовослужбовців запасу та мобілізаційного резерву.
Крім того, збільшується граничний вік перебування в мобілізаційному резерві: до 65 років для старших офіцерів і до 60 років для молодших офіцерів. Для всіх інших категорій граничний вік перебування в мобілізаційному резерві підвищили одразу на 10 років – із 45 до 55 років.
Гарматне м’ясо стратегічного призначення: як окупанти ліквідують власні дефіцитні кадри в “м’ясних штурмах” – 09.10.2026
Читайте також: Нагороди за службу й волонтерство: у Дніпрі відзначили захисників України
