Боєць ЗСУ з Павлограда проходить реабілітацію після поранення та прагне допомагати військовим!
Втрата руки не стала для нього вироком. 32-річний Олександр із Павлограда вже понад вісім років служить у лавах Збройних сил України. До війни працював електрослюсарем на шахті та активно займався спортом. Після важкого поранення на фронті боєць проходить реабілітацію та готується до протезування. Більш детально дивіться в сюжеті на ДніпроTV.
Щоденні тренування, вправи на витривалість та робота над кожним рухом. Після важкого поранення військовослужбовець Олександр готується до нового етапу життя — протезування.
32-річний захисник родом із Павлограда. До війни працював на шахті електрослюсарем та активно займався спортом. У Збройних силах України служить уже вісім років. Виконував бойові завдання у складі екіпажу бронетехніки.
«В основному я був на Харківському напрямку, це білгородський напрямок, село Липці. Був на позиціях там десь 6–7 днів, після цього перевівся в інший підрозділ і став в екіпажі оператором-навідником», — Олександр, військовослужбовець, проходить реабілітацію.
22 жовтня минулого року під час евакуації пораненого побратима екіпаж потрапив під атаку російського FPV-дрона на оптоволокні. Удар прийшовся по бронемашині.
«Одразу після поранення був шоковий стан, потім я відійшов, зрозумів, що треба виходити зі своєї броньованої машини. Добіг до будинку, який був поблизу, і пішли в підвал. Нас було троє. Я був важкий “300”, усі інші — контузія, легкі осколкові поранення і все», — Олександр, військовослужбовець, проходить реабілітацію.
Попри важке поранення, військовий разом із побратимами зміг дістатися укриття.
«Спочатку в одному підвалі я просидів деякий час, пив знеболювальне, щоб трохи попустило, бо було боляче. Побратими накрили мене ковдрою, щоб зігріти, наклали турнікети. Через деякий час мене ніхто не забрав, тому що не було можливості. Тоді ми прийняли рішення піти ближче до своїх, щоб мене було легше забрати з іншого місця», — каже Олександр.
Вже після евакуації лікарі провели п’ять складних операцій, однак врятувати руку не вдалося.
Після поранення військовий прагне стати адаптивним тренером.
Наразі Олександр проходить відновлення і завдяки спортивній підготовці демонструє хороші результати.
«Там збережена лише лопатка, руки як такої немає. Є лопатка, яка дуже добре рухається, є всі рухи — піднімання, відведення, зведення лопаток. Через те, що він займається спортом, має дуже симетричне тіло, у нього немає перекосів. Пацієнт дуже мотивований, він уже навіть виступав на змаганнях», — Анжела, ерготерапевтка.
Після протезування Олександр прагне вивчитися на адаптивного тренера, аби допомагати людям, які втратили кінцівки. І власним прикладом показувати, що після ампутації життя не закінчується.
Читайте також: У Дніпрі ремонтують амбулаторію після атаки рф, але медичну допомогу не припиняли жодного дня
