Поранення, полон і шлях до відновлення. Історія військового з Миколаєва, який лікується в реабілітаційному центрі Дніпра
Андрію 42 роки. Він родом з Миколаєва. Його військовий шлях почався ще у 2015-му. Спочатку служив у прикордонній службі. Через рік підписав контракт із ЗСУ. Відтоді був частиною морської піхоти. Повномасштабне вторгнення рф зустрів у Маріуполі. Після його оборони потрапив у полон. Зараз проходить тривале відновлення у реабілітаційному центрі Дніпра.
«У Маріуполі ми потрапили в оточення і за наказом Президента України здалися, бо не мали набоїв, а противник переважав у шість-вісім разів. Там же я отримав наскрізне уламкове поранення стегна від танкового снаряда, що зачепив нерви. Пробув близько 40 місяців у полоні, останні пів року — у Сибіру. Тож зараз займаюся фізичною реабілітацією та працюю з психологами, щоб адаптуватися до життя. Починали з простого — виходів у місто, жартома назвали це гастротуром по Дніпру. Я вчуся знову бути серед людей, спілкуватися, насолоджуватися їжею», — каже Андрій.
Паралельно з класичною терапією у психологічній реабілітації застосовують новітні технології. Зокрема VR-окуляри, які працюють за принципами EMDR-терапії — допомагають опрацьовувати травматичний досвід. Для військових і цивільних із ПТСР це один із доказових методів, який поступово дозволяє навіть самостійно продовжувати терапію.
«Щодо VR-окулярів — технологія цікава. Це хороша альтернатива паперовим тестам, і я відчуваю полегшення після занять. Але їй бракує індивідуального підходу. Живе спілкування з психологом — це діалог, а в окулярах більше шаблонних питань. Якщо це доопрацювати — буде дуже круто. В цілому я бачу прогрес — сам вирішую побутові питання, оформлюю документи, замовляю їжу. Психотерапія допомагає відповісти собі на питання «за що ми воюємо?». Коли бачиш, як живе суспільство, розумієш — за свободу», — каже захисник.
З Андрієм працює клінічна психологиня пані Вікторія. Вона пояснює, що після полону люди часто втрачають відчуття безпеки, власних кордонів і навіть базових потреб. Тому реабілітація починається не зі складних методик, а з найпростіших речей — сну, їжі, відчуття, що поруч ніхто не зашкодить.
«Коли людина повертається з полону, вона часто не відчуває, що її потреби можуть бути почуті. З Андрієм ми починали з базового – вчитися бути в безпечному просторі, відновлювати сон і харчування. У полоні йому не давали їсти, спати, тому навіть питання «чи ви сьогодні спали?» — це вже терапія. Ми разом шукали ресторани, де подають «найкращий борщ» у Дніпрі. Спочатку я була за кермом, потім він. Це дуже важливо — повернути людині відчуття контролю над власним життям», — каже Вікторія.
У реабілітаційному центрі Дніпра фахівці поєднують різні підходи: від VR-технологій до арттерапії, спільних активностей і навіть простих побутових дій. Також із кожним пацієнтом працює мультидисциплінарна команда: лікарі фізичної реабілітації, фізичні терапевти, ерготерапевти, логопеди й психологи. Для кожного пацієнта розробляють індивідуальну програму лікування з урахуванням його особливостей.
Читайте також: У Дніпрі близько 200 науковців та освітян з 28 міст України обговорили питання деколонізації та національної ідентичності
