Чому не можна було казати про початок війни заздалегідь? На це питання відповів Тарас Загородній, політтехнолог
Чому не можна було казати про початок війни заздалегідь? На це питання відповів Тарас Загородній, політтехнолог: «Тут дуже багатогранне питання. Воно має багато аспектів. Перше: в дійсності помилки власної команди щодо підготовки до війни з самого початку були. Все ж таки оборонне замовлення було провалено. Не було підготовлено ті самі ракети “Вільхи”, “Громи” і так далі, які вже знаходилися в серійному виробництві. Це допомогло б відбити будь-яку агресію. Але вже в середині минулого року все ж таки виправлення кадрових помилок вже було зроблено президентом, і, наприклад, був призначений пан Залужний. Він був начальником генерального штабу призначений, і питань до його кваліфікації зовсім немає. І минулого року був призначений більш-менш зрозумілий міністр оборони — пан Рєзніков. Тому що два попередніх, м’яко кажучи, не викликали ніякої довіри. Це раз. Далі. Стосовно підготовки і реакції на підготовку: на жаль, урядова команда не перерозподіляла кошти на оборону. Більше будувалося інше. Але коли доходить до питання “от нас попереджали американці і всі інші, а наша влада не відреагувала”, ті, хто критикує, вони забувають, в якому контексті це відбувалося. Нас попереджали, але ж я пам’ятаю з яким контекстом: нас змушували підписувати Мінськ-2. Це в першу чергу робили німці та французи, і м’яко до того ж підштовхувала адміністрація Байдена. Пан Блінкен – це в відкритому доступі є – скрізь в першому абзаці своїх виступів завжди згадував мінські домовленості. Я по пам’яті цитую: «Вирішенням конфлікту є імплементація домовленостей». Далі питання: а що от в прямому вигляді треба було робити? Рити траншеї на кордоні, евакуювати людей і так далі. Можливо, потрібно було. Можливо. Але теж є одне але: був такий пан Саакашвілі, який воював вже проти росії. Так? росія використала підготовку пана Саакашвілі в якості приводу для початку агресивних дій. І росія відразу завела пана Саакашвілі в зону неоднозначності. Тобто і ті, і ті винуваті. Прибігли потім європейці – там пан Саркозі бігав, Меркель, які по факту легалізували анексію його грузинських територій. Тобто така само ситуація могла бути у нас. Якщо відкрито демонструвалася підготовка до війни, я впевнений, якщо б фінансувалося ракетне озброєння, таких жертв не було б. Наприклад, питання бомбардування мінських аеродромів чи білоруських взагалі не стояло б. Або знищення складів на території ОРДЛО, або знищення складів на території Криму. Вже була прогалина в цьому. Але дивиться які ризики були б, в якому стані ми опинилися: росія могла б інтерпретувати це в якості підготовки нападу на неї і одразу б включила всю свою агентуру на Заході. Прибігла б потаскана проститутка — пан Шрьодер, який би говорив, що Україна теж в цьому винувата – це ж проекція буде Грузії. Прибігла б ця повія, яка хоче бути схожою на пана Шрьодера — пан Шольц. Вони б говорили, що не все так однозначно. До чого б це привело? Озброєння нам не надали, тим більш, що МО попросило озброєння у американців, як тільки повідомили, що будуть нападати. Там і “Хаймарси” були, і додаткові речі – все це було. Більш того, навіть після початку війни, коли вже нищилися українські міста, знищувалось цивільне населення, Захід особливо не реагував. Я вже не кажу про ту досить каламутну історію, коли від нас втекли посольства. Я скажу коли була поворотна точка, коли вони вже не змогли не підтримувати Україну: поворотною точкою була Буча. Коли б росіяни були там більше часу, прибралися – не було б там таких свідчень катувань, згвалтувань, вибачте будь ласка, нам європейці нічого б досі не надавали, крім співчуття. Чому? Тому, що головний принцип міжнародного права – це щоб тебе не запідозрили, що ти є агресором. Не дай боже тебе в цьому запідозрять, тебе будуть нищити, в тому числі. А в цій ситуації росія би виграла. Враховуючи їхні ресурси, враховуючи їхні пропагандистські ресурси і так далі. Тобто ситуація не така прямолінійна, як нам хочуть зараз розказати».
