Я горів живцем, а перед очима бачив сина

«Я горів живцем… Спочатку навіть не зрозумів, як це сталось … Зміг відкотитись трішки у сторону і знайти один єдиний кущ у тому полі. Мене шукали. Звідки знайшов сили перебігти до села і зараз не знаю. Сховався в шафі у розбитій хаті. Йшли дні… Я рахував їх по дзижчанню мух навколо. Абсолютно нічого не бачив, в ранах на руках зʼявились опариші.

Під вікнами хати було чутно розмови росіян. Нарешті я почув голоси наших», — «Морпех», боєць штурмового спеціалізованого батальйону «Шквал» 5 ОШБр.