У Дніпрі з’явилася нова професія – батьки-асистенти

У Дніпрі з першого вересня 17 дітей з інвалідністю, які досі навчались в спеціальних закладах, пішли до звичайних шкіл. Їх супроводжують асистенти. Переважно це батьки, зацікавлені в адаптації своїх малих. Які ще переваги отримали і діти, і їхні батьки – детальніше у сюжеті.

                3-Г клас навчально-виховного комплексу №66. Вікторія – дівчинка з ДЦП, має хобі, багато друзів і мрії про світле майбутнє.

Вікторія Клежньова, учениця навчально-виховного комплексу №66: “1 – это рисование, 2 – это вокал, я просто таю, а 3 – это, мне бы хотелось быть дизайнером одежды, открыть свою фирму, делать какие-нибудь особенные, интересные луки”.

           У цій школі є все, аби Віка навчалась без бар’єрів. Спеціально для таких діток відкрили інклюзивні класи, в яких вони можуть здобувати освіту  разом з іншими дІтьми.

Тетяна Каліновська, практичний психолог навчально-виховного комплексу №66: “По-перше, зробили сучасний пандус, ресурсну кімнату. З усіма учнями працює асистент-учитель, психолог, логопед, дефектолог, реабілітолог. Це ресурсна кімната – це спеціально розташоване місце для того, щоб проводити психологічні та педагогічні заняття з дітьми з особливими освітніми процесами. Якщо дитина дуже втомилась або їй потрібно відпочити, то вона знаходиться в цій кімнаті. Ви можете побачити, є місця, де вона може сидіти на цих м’яких пуфиках. Також, якщо у дитини є вільний час або якщо вона не хоче продовжувати урок, вона може різноманітними іграми, які є в цій ресурсній кімнаті”. 

           Обов’язки матері та асистента дитини з особливими освітніми потребами відтепер поєднує Юлія Клежньова. Жінка тішиться: може постійно бути з дитиною та отримувати заробітну плату.

Юлія Клежньова, мати дитини з особливими освітніми потребами: “Отримання посади асистента дитини, воно є дуже важливим. Чому: це офіційне працевлаштування, це оплачувальні лікарняні, це відпустки, це нарахування робочого стажу. Це можливість не виживати, а можливість отримувати зарплатню і почувати себе повноцінним членом суспільства”. 

           Це стало можливим завдяки пілотному проєкту Мінсоцполітики.

Анна Дидюк, класна керівниця 3-Г класу навчально-виховного комплексу №66: “Асистент, знаходячись поряд із Вікторією, він допомагає їй перегорнути сторіночку у книжечці, допомагає їй із письмом, показати де можливо. І я також приділяю Вікторії  увагу, але коли не можу цього зробити, це робить асистент”. 

           Як потрапити до інклюзивного класу – розповідає директорка закладу.

Людмила Коробка, директорка навчально-виховного комплексу №66: “Є в нас реабілітаційні центри, які, вони подають туди заяву. Батьки туди звертаються, проходять комісію, є висновки. Вони приходять до нас з оціма висновками, і потім пишуть заяву, і ми відкриваємо такі класи”. 

           Загалом в навчальному закладі 5 інклюзивних класів, в яких навчаються 7 діток з інвалідністю. А у місті 405 таких класів у 91 школі.