Жодна людина не створена, щоб воювати – історія лікаря з Дніпра
Олександр — онколог, торакальний хірург із Дніпра. З перших днів повномасштабної війни він залишився у лікарні, щоб рятувати життя поранених військових. Його історії про біль, мужність і людяність, а головне — про порятунок та другий шанс, який отримують поранені, які потрапляють до його рук.
Онкоторакальний хірург Олександр, який працює у міській лікарні Дніпра з 1990 року, поділився історіями про роботу медиків у перші дні повномасштабної війни та про пацієнтів, що найбільше вразили. Він згадує, що відділення створювали «з нуля», а нині тут пролікували вже понад 20 тисяч пацієнтів.
«Я пишаюсь тим, що все життя працював у цьому відділенні. Ми виховали кілька поколінь хірургів», — розповідає лікар.
24 лютого 2022 року стало для медиків переломним моментом. «Це був психологічний шок. Вся країна не готувалася до війни. Не було часу на роздуми — з першого дня почали надходити поранені військові», — згадує хірург.
Лікарі та медсестри зіткнулися з подвійним викликом: страх за родину та необхідність продовжувати роботу. Частина персоналу виїхала, тож чергувати доводилося по 5–8 разів на тиждень. Олександр навіть приносив у лікарню свого немовля — сина Степана, бо не було з ким залишити вдома.
«Степану тоді було три місяці. Дружина з дітьми була в палаті, а я чергував. Діти дарували малюнки пораненим — це допомагало їм хоча б трохи повертатися до нормального життя», — згадує хірург.
Лікар розповів і про пацієнтів, які найбільше запам’яталися. Один із них — військовий з обмороженими від окопів руками. Інший — кулеметник Андрій, який після поранення самотужки стримував штурм і виносив побратима.
«Кулеметники — це окрема каста. За ними полюють. Він був поранений, але залишався боєздатним. Розповідав про свій улюблений “Браунінг”», — каже лікар.
Через бойові поранення у багатьох військових додатково виявляють і приховані хвороби. Сам лікар нещодавно видалив половину легені пацієнту, якому під час КТ після травмування діагностували онкологію.
«Часто ми знаходимо патології, про які люди навіть не здогадувалися. Але вся Україна багато б віддала, щоб цієї війни не було», — додає Олександр.
Сьогодні лікарня продовжує приймати військових та залишається одним із провідних медичних центрів регіону з надання допомоги пораненим.
Читайте також: Наступна ціль рф – Павлоград?!
