«Жалість вбиває»: медик про евакуацію поранених з фронту
З нейрохірургії в евакуаційну бригаду. Екіпаж медеваку стикається з найрізноманітнішими випадками: починаючи від контузій і закінчуючи складними кульовими чи уламковими пораненнями. Робота військового медика суттєво відрізняється від того, з чим стикаються колеги в цивільному житті. У зоні бойових дій доводиться дбати не лише про пораненого, а й берегти власне життя.
Ілона – санітарна інструкторка медичного пункту одного з батальйонів 128 бригади ТрО. У цивільному житті була медсестрою у відділенні нейрохірургії в одній з лікарень Дніпра.
Жінка каже, хоч і звучить банально, але дуже хотіла долучитися до війська. Це, зізнається, було ще тим квестом.
«На той час запитів на медиків не було, я трошки посумувала і поїхала з дітьми в Дніпро, і там звернулася до Шевченківського ТЦК, і мене взяли», – розповіла Ілона, санінструкторка підрозділу 128 бригади ТрО.
Змінити для себе місце роботи було не важко, розповідає Ілона. Що в міській лікарні, що в військових шпиталях — принцип роботи схожий.
«Кардинальних змін я не відчуваю, щоб було там тяжко на роботі, що тут. Я працювала в нейрохірургії, травми голови, то там також було складно. До всього можна звикнути, головне бажання»,– поділилася Ілона.
Екіпаж евакуаційної бригади складається з трьох людей. Їх завдання – якнайшвидше забрати побратима з поля бою та довести до лікарів.
«Намагаємося максимально заїхати, щоб швидше забрати пораненого і летимо вже на стабілізаційний пункт. Ну у нас часу 10-13 хвилин максимум назад, і в перед ми так само летимо», – розповіла санінструкторка підрозділу 128 бригади ТрО.
З собою у евакуаційної бригади постійно є медичний рюкзак. Ілона каже, в повному спорядженні важить приблизно 20 кілограмів та є все необхідне, аби надати допомогу.
«В основному перев’язувальний і турнікети, і катетери. Те, що нам потрібно буде кожного разу. Як ми евакуюємо. Бандажи, бинти, кровостоп», – пояснила Ілона.
Такі рюкзаки перед кожним виїздом перевіряються та комплектуються необхідним. Використовують їх не часто.
Жінка розповідає, багато хто захоплюється професією й хоче йти служити медиком, не маючи освіти. На її думку це не правильно. Медик має бути навчений і не курсами, а профільно.
«Справжній медик повинен бути стресостійкий, щоб не реагувати ні на крики, ні на стони, а чітко виконувати свою роботу. Навіть, якщо він кричить, що йому боляче, не закручуй турнікет. На жаль, жалість вбиває», – розповіла санінструкторка підрозділу 128 бригади ТрО.
Після перемоги Ілона хоче повернутися до дітей та своєї роботи в лікарні — це найбільше, що зараз мотивує жінку.
Читайте також: Дніпро надав Силам оборони перші 50 квадроциклів, дообладнаних для евакуації поранених, — Філатов
