«З хірурга — в бойові медики»: історія Івана «Мовчуна» з 108-ї бригади ТрО
Іван «Мовчун» у цивільному житті — щелепно-лицьовий хірург із Кам’янського, що на Дніпропетровщині. З перших днів війни — у складі 108-ї бригади територіальної оборони.
— Уже 24 лютого 2022 року я добровольцем доєднався до нашої частини та пішов у розвідку, — каже Іван. — До цього мав досвід військової служби саме за цим бойовим фахом. У розвідці мені все було знайомо.
З часом «Мовчун» перейшов до медичного пункту: був водієм, медиком-санінструктором, а згодом став начмедом.
— Завдання в мене максимально різноманітні: від надання медичної допомоги безпосередньо на базі медичного пункту — до виїздів з екіпажами на евакуацію поранених, — зазначає Іван. — Тобто виконую обов’язки, як і всі мої бійці.
Однією з найбільш ризикованих операцій, на його думку, залишається проведення «медеваку». У його пам’яті таких чимало. Найекстремальніші були на Донецькому напрямку.
— Штурм Нескучки та вивезення трьохсотих хлопців врізалися в пам’ять назавжди, — згадує бойовий медик. — Тут, на Запорізькому напрямку, мені довелося брати участь у забезпеченні бойових дій нашої частини в районі населеного пункту Б. Важких і легких «трьохсотих» тоді доводилося виводити пішки. Пробиралися до точки дальнього «евака», бо ближче під’їхати «коробочці» противник не давав. Було нелегко: постійно робили зупинки, а тим часом ворог вишукував нашу евакогрупу — запускав освітлювальні ракети… Час від часу доводилося залягати. Все це ускладнювали ще й несприятливі погодні умови — зима, сльота, оранка, багнюка… Пересуватися справді було непросто, та ми все подолали і хлопців урятували.
— Наскільки важко цивільному медику пристосуватися до роботи в умовах фронту?
— Це суто індивідуально. Коли ти з самого початку йдеш і налаштовуєш себе, що це — війна, це — бойові дії, якщо вже в «учебці» докладаєш максимум зусиль, щоб підготуватися як слід — тоді не важко. Тоді все буде добре. Слід завжди пам’ятати: війна вимагатиме всіх твоїх сил та навичок, тому варто зростати професійно і загартовуватися фізично!
— Що для вас найголовніше на військовій службі?
— Щоб мій підрозділ був цілий та неушкоджений. Для цього слід максимально чітко виконувати завдання й водночас повертатися з кожного виїзду цілими. За нас ніхто роботу не зробить: треба всіх поранених довозити й максимально надавати їм допомогу. На ці завдання, попри втому та реальну небезпеку, націлений кожен у нашій команді.
— Чи не хочеться повернутися назад у цивільне життя? Про що мрієте на війні?
— Мрії? — «Мовчун» широко посміхається. Відчувається, що це слово не з його щоденного лексикону. Потім задумується. — Передусім, звичайно, хочу повернутись до сім’ї, знову працювати лікарем за своєю спеціальністю, а ще — виховувати дітей, бути поряд із дружиною, допомагати їй. Так, хочеться мирного життя! Бо ці роки війни дуже багато наклали негативу. Хочеться повертатись додому, до сім’ї, і — жодних компаній. Якось так…
Телефон рекрутингового центру 108-ї бригади ТрО: 0 800 337 803. Вакансії дивіться на Фейсбук.
Читайте також: У Дніпрі міська влада та громадськість спільно напрацьовують механізми реабілітації ветеранів
IMG 1696
