Втратив обидві ноги на фронті: історія відновлення військового у Дніпрі
Вадиму 28 років. До повномасштабної війни з рф він працював на різних виробництвах і заводах. Улітку 2025 року чоловіка мобілізували. Після навчання він став оператором БпЛА: спочатку займався розвідкою, а згодом за допомогою невеликих дронів доставляв побратимам необхідні речі. Служив на Харківщині.
«Нашим хлопцям в основному скидав. Там хтось чай попросив, хтось каву, хтось цигарки. Не будуть же заради пачки цигарок або пачки кави відправляти великий дрон. Ми маленькими дронами підлітали і скидали їм. Постійно над нами FPV літають, постійно нам антени збивають. Постійні переїзди під тим, як над тобою літають FPV, постійно щось вибухає. Плюс КАБи літають», – розповідає військовослужбовець Вадим, який нині відновлюється після поранення.
У лютому 2026 року під час виконання бойового завдання Вадим зазнав важкого поранення, внаслідок якого втратив обидві ноги.
«Це був мороз. І, звісно, кабелі почали погано працювати, тому що перемерзли. Треба було міняти обладнання, кабелі й антени. Ну, і вийшли міняти кабелі. Буквально за секунду почули звуки FPV – і стався вибух. Я тільки пам’ятаю, що на ліву ногу наклав турнікет. І, найімовірніше, відключився, тому що наступний кадр, який пам’ятаю, – це вже підвал. Хлопці мотають мені турнікети, намагаються хоч щось врятувати», – згадує Вадим.
Спочатку оборонця доправили до лікарні в Харкові, де йому провели ампутацію. Згодом він проходив подальше лікування та допротезну реабілітацію в кількох містах. Чоловік хотів бути ближче до рідного Кривого Рогу, тому попросив перевести його до Дніпра.
«Місяць пройшов, може, трохи більше, як я ходив на протезах. У мене з’явилися остеофіти. Вони стали настільки болючими, що я навіть не міг ходити на протезах. Сказали, що треба робити операцію. Згодом мене перевели сюди й прооперували. Зараз я досі тут. Буде ще одна операція на лівій нозі та реампутація, тому що мало м’язової тканини перед кісткою, щоб ходити на протезах», – каже Вадим.
За словами фізичної терапевтки Дар’ї, основна мета реабілітації – підготувати бійця до подальшого протезування: відновити силу м’язів, зберегти повний обсяг рухів і покращити контроль тулуба.
«Основні вправи – це силові вправи на всі фізіологічні рухи в нижніх кінцівках. Друге – збереження амплітуди руху. І третє – контроль тулуба. Коли людина ходить на власних ногах, у неї залучені цілі ланцюги м’язів. Якщо пацієнт не має частини нижньої кінцівки, йому потрібно витрачати набагато більше енергії на ходьбу на протезах. Адже протези – це механічний засіб, яким потрібно управляти, а для цього необхідно багато сили», – розповіла фізична терапевтка Дар’я.
У реабілітаційному центрі Дніпра з кожним пацієнтом працює мультидисциплінарна команда. Для кожного також розробляють індивідуальну програму лікування з урахуванням його особливостей. Сам Вадим каже, що поки не будує планів на майбутнє, адже головна мета зараз – відновлення. Мотивацію долати цей непростий шлях йому додає родина – дружина та двоє діток.
Читайте також: Ветеран Богдан Бабченко після поранення допомагає бійцям зі спінальними травмами
