Врятували з-під обстрілів: як пам’ятник Кобзарю з Покровська перевезли на Дніпропетровщину
Колись цей пам’ятник стояв у самому серці Покровська — на площі, де проходили свята, концерти, куди приходили сім’ї з дітьми. Після початку повномасштабного вторгнення російські обстріли не щадили ані людей, ані культурну спадщину. Тож окрім евакуації цивільного населення у грудні 2024 року Військові Державної спеціальної служби транспорту провели унікальну операцію з порятунку пам’ятника Кобзарю. Деякий час скульптура перебувала на зберіганні, а згодом її встановили на Дніпропетровщині, у місті, де нині мешкає багато переселенців із Донеччини. Наш журналіст Сергій Скрипник відправився у Самар, де зустрівся з переселенцями та побачив, як зберігають пам’ять про Шевченка далеко від рідної землі.
Колись цей пам’ятник стояв у самому серці Покровська — міста, яке сьогодні щодня потерпає від російських обстрілів. Коли стало зрозуміло, що ворог нищить усе українське, військові врятувати пам’ятник Тарасу Шевченку. І сьогодні, вже у Самарі, він знову дивиться на нових людей і тих, хто були змушені покинути свій дім.
Постаті Кобзаря радіють не лише мешканці Самару, а й евакуйовані покровчани. Для них це не просто арт-об’єкт, а символ, який нагадує про рідну домівку.
«От не пам’ятаю, в якому році його встановили, але коли встановили, проїжджало багато туристів до нас, біля нього аж черги були, щоб сфоткатися. Така красива алея в нас була теж, як би до ДК йти, і там був розташований наш улюблений кобзар», – переселенка з Покровська Світлана Перекупка.
Світлана переїхала до міста Самар майже рік тому, адже життя у рідному Покровську стало нестерпним через щоденні російські обстріли. Коли ракета влучила в сусідній будинок, жінка зрозуміла, що залишатися більше не можна.
«Самі виїхали, що змогли, вивезли речі свої, ну, а так все. Все життя залишилось там», – Світлана Перекупка.
Люди стали залишати місто. Також з метою збереження культурної спадщини почати вивозити і архітектурні пам’ятки. Тоді прийняли рішення евакуювати Кобзаря до Дніпропетровщини, у місто Самар. Це має особливий символізм, адже сьогодні тут проживає багато переселенців із Покровська.
«Пам’ятник Шевченка находився у нас в центрі міста, біля університету, багато мешканців біля нього у нас фотографувалися, особисто і наша родина, а зараз він тут, зараз він находиться в Самарі приємно його тут бачити.
Ну тут наша частинка міста, такий куточок, прийти згадати, дада, куточок нашой души, нашої частини міста от ми тут, і есть до чого прийти».
Переміщення пам’ятника стало можливим завдяки Державній спеціальній службі транспорту. Попри небезпеку, військовослужбовці здійснили демонтаж і перевезення монумента.
«Ми зробимо все для того, щоб ті люди, які приїхали до нашого міста, вимушено приїхали з Покровської громади, з інших громад, відчували себе тут як дома, що вони точно не зайві. Вони рідні для нас і ми єдине ціле. Ми єдина країна. Це символічно, таким чином ми саме показали наш зв’язок. Більше того, ми в результаті такої співпраці підписали меморандум про співпрацю між містом Самар і містом Покровськ», – міський голова міста Самар Сергій Рєзнік.
Тепер постать Кобзаря знову об’єднує людей — але вже на новому місці. Для покровчан це частинка рідного дому, для місцевих мешканців — символ дружби й підтримки між обома містами.
Читайте також: «Це дуже важливо — мати, куди прийти, де згадати», — дніпрянка про відкриття Алеї Героїв у центрі міста.
