Власноруч врятував 15 побратимів: історія сержанта з Дніпра «Шакала»

Сержант Віталій із бойовим псевдо «Шакал» за час участі у війні став талановитим бойовим фахівцем і командиром підрозділу. Уродженець Дніпра, який раніше працював на виробництві склопластикових панелей для обшивки трамваїв і тролейбусів, навіть не міг уявити випробувань, які випадуть на його долю. Темношкірий від природи (мабуть, через це й «Шакал»), енергійний і сповнений оптимізму, нині він, немов легендарний Іван Сірко, завжди готовий нищити непроханих зайд на українській землі.

Прикладів успішних операцій у «Шакала» безліч. Як старший групи, Віталій під час штурмових дій завжди йде першим, демонструючи високий професіоналізм і відмінні лідерські якості. Під його керівництвом оперативно та без втрат відновили контроль над багатьма позиціями. Зокрема, під час однієї із зачисток група «Шакала» перемогла в стрілецькому бою з противником, унаслідок чого українські бійці взяли в полон трьох російських окупантів.

Іншим разом Віталій на чолі групи евакуював чотирьох поранених бійців. Він спланував швидкий і безпечний маршрут евакуації через ділянки місцевості, заміновані противником. І все це — серед білого дня та на відкритій місцевості!

На початку 2026 року, проявивши високий професіоналізм і хоробрість, у районі Гуляйполя Запорізької області «Шакал» вивів групу бійців на спостережний пункт для проведення ротації та евакуації поранених. Незважаючи на активний мінометний обстріл і роботу FPV-дронів противника, він діяв без зволікання. Навіть після того, як незабаром отримав акубаротравму, Віталій не припинив надавати допомогу пораненим, а згодом, ризикуючи власним життям, забезпечив розмінування шляхів відходу.

У підсумку поранених вивели в безпечне місце. Крім того, вдалося забрати тіло загиблого побратима. Евакуація пройшла без санітарних втрат!

Нині на рахунку сержанта — 15 врятованих життів побратимів. І це лише ті, кого він витягнув особисто!

«Коли треба, “Шакал” і справді може проявляти неймовірну силу волі та безпомилковий вовчий інстинкт, який не раз рятував у, здавалося б, безвихідних ситуаціях», — жартують друзі.

Побратими щиро, по-братськи люблять і повністю довіряють своєму командиру.

1 жовтня 2026 року, у День захисників і захисниць України, Віталій особисто отримав нагороду від Президента України. За мужність і неординарний талант, загартовані в боях, командира нагородили орденом «За мужність» — найвищою відзнакою серед багатьох отриманих раніше.

У відповідь на міцний потиск руки «Шакал» рвучко зняв із рукава шеврон рідної 108-ї Кодацької бригади територіальної оборони та подарував його главі держави.

Дякуємо за службу, побратиме «Шакал»! Вітаємо із заслуженою нагородою та щиро бажаємо тобі ангела-охоронця!

P. S. На запитання, чим займатиметься після закінчення війни, Віталій укотре вразив рішучістю своєї позиції:

«Ні, я не повернуся до своєї колишньої мирної роботи. Я залишуся в армії та опікуватимуся безпекою країни. Зрештою, має запанувати мир!»

Приєднуйтеся до 108-ї Кодацької бригади ТрО та ставайте військовими фахівцями в наших лавах: 0 800 337 803.

Читайте також: Одразу два дніпровських публічних простори отримали архітектурні нагороди світового рівня