«Він мріяв про звичайне мирне життя»: історія полеглого захисника України Сергія Татаренка
Майже три роки дружина Сергія Татаренка чекала, коли зможе попрощатися зі своїм коханим. Його життя обірвалося під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку. Довгий час захисник вважався зниклим безвісти. Лише у 2025 році його вдалося повернути додому. Тепер історія Сергія увічнена на Алеї Героїв у Чечелівському районі Дніпра — поруч із десятками інших захисників, які віддали за Україну найцінніше.
У Чечелівському районі Дніпра в парку Пам’яті та Примирення відкрили нову алею «Історії Героїв».
Біля стели одного із загиблих захисників пані Альона разом із донькою. Вони прийшли вшанувати пам’ять чоловіка та батька — Сергія Татаренка. До лав ЗСУ він долучився у вересні 2023-го. До цього майже 16 років пропрацював на шахті в Краматорському районі.
«Він був просто солдат, прослужив лише 2 тижні і місяць учбових занять. Було все добре, все йому подобалося. Хлопці про нього відгукуються дуже добре. Що він добрий побратим, ніколи не підставив, завжди підставляв своє плече і ніколи не відмовлявся від завдань на виході», — дружина загиблого захисника Альона Татаренко.
Чоловік служив у 92-й бригаді на Донецькому напрямку. За два дні мав йти у відпустку та провести її у колі рідних. Однак повернутися до сім’ї так і не зміг — життя захисника обірвав ворожий обстріл.
«З 12 на 13 листопада вони вийшли на вихід і перед тим, як виходить, він мені подзвонив о першій ночі. Його слова були: «Зіронька, не плач, я через 2 дні повернусь і прийду до відпустки». Вийшли вони близько часу ночі, почався артобстріл і пряме попадання в бліндаж, і він загинув», — дружина загиблого захисника Альона Татаренко.
Майже три роки Сергій вважався зниклим безвісти. Через наступ російських військ та активні бойові дії його не могли повернути додому.
«Зверталися ми всюди. Спочатку до військової частини, бо військова частина знає, що з ними відбувається, як вони гинуть і де вони діваються. Потім координаційний штаб, СБУ, Міжнародний Червоний Хрест. Всюди подавали всі документи. Дякувати Богу, його повернули по репатріації, по обміну тілами, і тепер він похований тут, у місті Дніпрі», — каже Альона Татаренко.
Дивлячись на фото свого коханого, Альона з теплом згадує про його плани та бажання, які він мріяв здійснити разом із родиною.
«Мрії були, чесно, ну, купити машину, навчити дружину водити, виростити доньку достойною людиною, син вже дорослий, ну, і жити мирно, щасливо, без війни, без турбот і забот», — дружина загиблого захисника.
На тринадцяти конструкціях — 36 світлин та життєписів Героїв. За кожним із них — своя історія, доля та життя, яке вони віддали, захищаючи Україну.
«Дніпро пам’ятає всіх поіменно. Це наш обов’язок перед майбутніми поколіннями, перед їхніми рідними, перед всім українським народом, аби ім’я жодного героя не було забуто», — заступник міського голови Дніпра Андрій Денисенко.
Під час заходу також відкрили меморіальний знак на честь полеглих захисників та захисниць російсько-української війни.
«Це другий меморіал від Дніпровської міської ради, який відкритий саме в Чечелівському районі. Дуже важливо було, щоб були враховані всі роди військ. Тому на цьому меморіалі є комбатантський хрест, який поєднує всі роди військ. І будь-який герой з будь-якого підрозділу, він таким чином відмічений. І це універсальний хрест, який використовується в ЗСУ», — директор департаменту ветеранської політики ДМР Антон Малий.
Такий меморіал вже встановлений в Амур-Нижньодніпровському районі. Надалі пам’ятні конструкції планують облаштувати ще у чотирьох районах міста.
Читайте також: Знімав на відео військові гелікоптери для рф: мешканець Дніпропетровщини постане перед судом
