Хірург на передовій: історія Дмитра, який щодня рятує поранених бійців
Дмитро працює хірургом вже десятий рік. Раніше його команда опікувалася цивільним населенням, займаючись хірургічною патологією: надавали первинну медичну допомогу та оперували. Усе відбувалося у більш спокійному режимі, і медики до цього були звиклі. Але з 2022 року, коли розпочалася повномасштабна війна, фокус роботи змінився на лікування військовослужбовців.
“Сформувалося відділення, в якому ми зараз працюємо. Практично 80–90% пацієнтів — це військові, які отримали поранення на передовій і приїжджають до нас у рамках загальної евакуації. Ми надаємо первинну медичну допомогу, оперуємо всіх, кому потрібно, і відправляємо далі на наступний етап медичної евакуації для реабілітації”, — розповідає лікар.
На передовій існують стабілізаційні пункти, де військових оглядають, зупиняють кровотечі та стабілізують стан.
“Там дуже важкі умови через обстріли та інші ризики. Потім вони приїжджають до нас, і ми можемо провести додаткове обстеження: УЗД, КТ, рентген. Якщо потрібно — відразу беремо до операційної, особливо при критичній кровотечі або пошкодженні внутрішніх органів. Якщо пацієнт стабільний, робимо перев’язки, слідкуємо за ранами, видаляємо осколки, якщо вони загрожують життю”, — додає Дмитро.
Важливим є й швидкий темп роботи: щодня команда приймає нових пацієнтів, адже фронт рухається і потрібно залишати вільні місця. “Адаптуватися до цього було складно. Кожна людина в медичній сфері адаптується довго, і ми не виняток”, — пояснює хірург.
Працювати доводиться й поза робочим часом: допомога черговій зміні, перев’язки, перекладання хворих. Часто доводиться евакуювати пацієнтів без працюючих ліфтів, нести їх на ношах до автобусів і вокзалу.
“Адаптуватися до цього неможливо повністю, але ми навчилися виживати. Щодень важкий, морально й фізично”, — ділиться лікар.
Особливо пам’ятні випадки з практики. Один з них — військовослужбовець після мінометної травми: “Молодий хлопець, близько 30 років, нічого не пам’ятав: ім’я, вік, де був. Ми зрозуміли, що у нього є сім’я, і шукали родичів через документи та соцмережі. У нього була ретроградна амнезія після вибухової травми. Через добу сім’я приїхала, і з часом спогади почали повертатися”.
Ще один випадок — 18-річний пацієнт із мінімальним пораненням стегна, який через тривалий турнікет розвинув поліорганну недостатність.
“Потрібно було робити ургентну ампутацію нижньої кінцівки до пахової складки, інакше він би помер. Після операції він стабілізувався і був переведений на наступний етап евакуації”, — каже він.
Хірург пояснює, що лікар повинен завжди стримувати емоції: «Будь-яка емоція може призвести до помилки з тяжкими наслідками. Лікар повинен бути зібраним і навчатися цьому ще з інтернатури».
“Лікар — це охоронець здоров’я. Він допомагає пацієнту стати на ноги та піти додому здоровим. Крім того, надає моральну підтримку, особливо тим, хто самотній. Якщо не підтримати пацієнта, він довго відновлюватиметься”, — підсумовує Дмитро.
Лікар бажає всім триматися на ногах, бути обережними та морально й фізично готовими до будь-яких загроз: “Тримаємо кулаки і завжди разом”, — додає він.
Читайте також: 12 років ув’язнення: у Дніпрі засудили чоловіка, який через ревнощі вбив суперника та поранив жінку
