Від майстра тату до командира мінометного взводу: історія бійця 108-ї бригади ТрО
Доброволець Сергій на бойове псевдо «Шахід» на війні з першого дня російської навали. Нині вже офіцер, командує мінометним підрозділом.
– Йде четвертий рік, як я на війні, – каже Сергій. – Проте найважче було на початку конфлікту, коли росіяни будь-що намагалися продертися через наші рубежі оборони під Темирівкою, що на Донеччині. Тоді мені, як вчорашньому цивільному, за останньою спеціальністю майстру тату, а на війні – піхотинцю, довелося відбивати атаки професійних російських військових, брати участь у штурмах. Побачив таке, про що навіть не думав, не бачив у жодному фільмі-бойовику. Було дуже важко, але й… цікаво. А найголовніше: ми тоді вистояли, попри те, що ворог мав краще та більше озброєння.
– Ваше бойове псевдо дуже нагадує назву іранських дронів, які нині активно застосовують окупанти. Як так сталося?
– Позивний дали мені бойові побратими ще на початку війни, – з посмішкою відповідає Сергій. – Тоді ще московити не мали «Шахедів». Своїм псевдо я завдячую тільки зовнішності.
– Як потрапили саме до Дніпропетровської бригади тероборони?
– Коли 24 лютого 2022 року Україну обстріляли ракетами, я одразу ж зібрався і пішов до військкомату, – згадує Сергій. – Там мене довго не слухали – спрямували до тероборони. Мене переповнювало бажання захищати свою країну, і я знайшов місцевий штаб ТрО та записався добровольцем. Таким чином, у 108-й бригаді я з перших днів повномасштабного вторгнення.
– Ви були піхотинцем, рядовим, однак зараз – офіцер…
– Так, з часом я поновив офіцерське звання. А вже як було переформування батальйону, потрапив у мінометну батарею та став командиром одного з взводів. Обійняти офіцерську посаду стало можливим тому, що навчався у Дніпропетровському інституті фізичної культури. У сусідньому виші була військова кафедра, яку й закінчив. Колись у мирний час я багато займався спортом. Десять років пропрацював в обласному спорткомітеті – організовував змагання серед студентів. Згодом зацікавився фотографуванням. Працював фотографом з футбольною командою «Дніпро». А ще подобалось та виходило малювати. Отож пізніше працював майстром тату. У жодному разі не думав, що мені доведеться воювати та мати справу зі зброєю. Останні три роки перевернули моє життя, змінили мене. Звісно, хотілося б повернутися у тихе та мирне минуле, однак, зрозуміло, що ці мрії здійсняться лише тоді, коли здолаємо ворога та перекреслимо його плани зі знищення України.
– Як би Ви охарактеризували ситуацію на вашому участку оборони?
– У принципі у нас стабільно, ми здійснюємо активну оборону. Тобто, не лише відбиваємо штурми окупантів, але й наносимо удари у глибину їх позицій. Вгризлись у землю і тримаємо позиції. Впевнений: ми вистоємо і переможемо!
– Хто підтримує Вас у випробуваннях?
– Передусім це близькі та рідні люди. Заради них я тут і знаходжусь. Адже дуже не хотілося, щоб вони бачили те, що бачу я.
«Шахід» не любить розповідати про власну участь у бойових діях. Вважає, що найкращим свідченням військової доблесті українських захисників стане жорстка відсіч ворогу, в якого назавжди пропаде апетит до нашої землі. Проте зазначимо, що воїн не раз довів свою відданість у протистоянні з окупантами. Отримав поранення та дві контузії. За мужність нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗС України орденом «Срібний хрест» та медаллю «За поранення».
Підтримуйте захисників України вподобайками та приєднуйтеся до лав 108-ї бригади ТрО. Телефон нашого рекрутингового центру 0 800 337 803.
Вакансії у нашій бригаді дивіться за посиланням.
Читайте також: Новий дім для лелек: на Дніпропетровщині рятують гнізда птахів
