Ветеран ЗСУ про службу, ПТСР та реальність адаптації після фронту
Вадим Шепеленко – ветеран Збройних Сил України, який служив із 2014 року, з перервами, а у 2022-му повернувся до війська після демобілізації. Він поділився своїми спостереженнями щодо адаптації ветеранів, психологічного стану бійців і взаємодії суспільства з армією.
«Цього разу адаптація пройшла значно легше. Це повторний досвід. Перший раз, у 2015 році, після демобілізації сім’ї було дуже важко. Зараз допомогла і сім’я, і підготовлена інформаційна база, і підтримка медиків», – розповідає ветеран.
За його словами, адаптація бійців після АТО проходила складніше через особливі режими служби та недосипання. Сьогодні ветерани отримують більше підтримки від лікарів та шпиталів, а програми реабілітації стають більш системними.
Шепеленко підкреслює: посттравматичний стресовий розлад – серйозне захворювання, яке потребує комплексної діагностики та втручання фахівців – психіатрів, невропатологів і психологів.
«Для багатьох людей, зокрема бійців на фронті, ПТСР спершу сприймається просто як втома. Але в реальності це крайня фізична і психологічна втома. Головне – не боятися просити про допомогу і починати із спілкування з товаришами, які вже мали подібний досвід», – наголошує він.
Вадим звертає увагу на те, що суспільство часто не розуміє реалій життя ветеранів: «Суспільству треба прийняти, що ветерани живуть у зовсім іншій реальності. Їх часто неправильно таврують як агресивних чи небезпечних людей. Насправді проблема не в них, а у відсутності підтримки та розуміння». Він розповідає про важливість горизонтальних зв’язків між ветеранами, громадськими організаціями та міськрадами: «Там, де є підтримка – гранти, реабілітаційні центри, працевлаштування – люди можуть реабілітуватися і реалізуватися».
Шепеленко наголошує, що для військових важлива не тільки матеріальна допомога, а й прозорість майбутнього: чіткі терміни служби, зрозуміла система грошового забезпечення та спокій за сім’ю.
«Базовий мінімум для бійця зараз — стабільне матеріальне забезпечення і впевненість у безпеці своєї родини», – каже ветеран.
Вадим підкреслює, що велика частина проблем ветеранів пов’язана з бюрократією та змінами законодавства: «Документи постійно змінюють, а люди просто не встигають адаптуватися. Через це виникає агресія — бійці намагаються виконати свої обов’язки, а система не реагує швидко». Він також зазначає, що багато ветеранів не наважуються просити допомогу: «Їх треба активно залучати, надавати доступ до фахівців і реабілітаційних програм».
За словами Шепеленка, напад росії на Україну — це системне явище: «Воєнні дії ведуть конкретні люди за конкретні гроші. Вони чітко розуміють, що роблять, і це не бідність чи непорозуміння». Він висловлює занепокоєння щодо загальної мобілізації суспільства та підготовки до глобальних конфліктів: «Зараз військова економіка багатьох країн вже переведена на воєнні рейки. Зупинити цю машину буде складно, і конфлікти можуть поширюватися далі».
Вадим Шепеленко підкреслює, що ветерани потребують системної психологічної та медичної підтримки, прозорості та справедливого грошового забезпечення, стабільності та впевненості у безпеці родини, а також суспільного розуміння їхньої специфіки та досвіду. За його словами, більшість проблем можна вирішити, якщо суспільство, держава та ветерани працюватимуть разом.
Читайте також: Невидимий фронт: у Дніпрі відкрили виставку портретів безвісти зниклих військових!
