Вб**ає окупантів і лягає спати з м’якою іграшкою!
«Оце кажуть: там дівчинка-дiвчинка, і не скажеш, що вона там орків вбиває», — з усмішкою говорить Катерина, операторка ударного дрона «Vampire». Поруч із нею на позиціях — маленька пухнаста Kitty Cat. Саме вона стала для дівчини особистим талісманом і заспокійливим засобом на війні.
Кицю Катерині подарував коханий, і тепер вона завжди поруч — навіть на бойових виходах. Коли з’являється вільна хвилина, дівчина лягає в спальник, гладить її і заспокоюється. Інколи додає ще й кілька пшиків парфумів коханого — каже, тоді стає зовсім легше.
Та за цією ніжною картиною — сувора реальність війни.
«Ми відпрацювали по бліндажах — там було три чоловіка. Зробили два скиди, все виконали. А потім я лежу в спальнику з кицею, щось дивлюся в телефоні. Побратим дивиться на мене й каже: “Боже, Катя, ти тільки що завалила трьох орків, а зараз з кицею обіймаєшся, як ні в чому не бувало”. А що зробиш? Таке життя», — каже військова.
Катерина прийшла в армію вже з навичками. Спершу вона самостійно навчалася керувати FPV-дронами у цивільній школі, а згодом у складі 128-ї бригади «Дике поле» перекваліфікувалась на операторку гексакоптера «Вампір».
Навчання, згадує дівчина, було складним. FPV-дрони потребують дуже тонкого керування — тут працює мікромоторика, кожен рух має значення. Перший місяць вона літала лише на симуляторі — і нічого не виходило.
«Я реально думала, що в мене не вийде. Потім почала дивитися відео на YouTube, вчитися. За місяць трохи підтягнула скіл, пішла в школу — і там уже все склалося», — розповідає Катерина.
Окремим викликом стало перенавчання на важкі бомбери. Інший тип гексакоптера, інші налаштування, пульт, сервоприводи для боєприпасів і вантажів. До «Вампіра» довелося звикати окремо.
Перший бойовий вихід запам’ятався страхом і невідомістю. До того Катерина ніколи не була на передовій і знала війну лише зі слів інших.
«Найстрашніше — виїзд і заїзд. Там багато FPV-дронів, багато “ждунів”. Коли ми їхали, у мене все було як у тумані. Я сиділа з автоматом і почувалася, як налякане киценя», — зізнається вона.
Та на самій позиції все виявилося спокійніше, ніж вона уявляла. До вибухів Катерина швидко звикла, а очікуваного хаосу не було.
Першою ураженою ціллю став будинок, у якому перебували російські окупанти.
«Я не дуже показувала нерви. Було двояке відчуття: гордість за себе і страх — щоб не втратити дрон, щоб не помилитися, щоб не дай Боже не вдарити по своїх. Коли вразила ціль — відчула гордість. Побратим похвалив, сказав, що я молодець. Це було дуже приємно», — згадує вона.
За три місяці служби операторка «Вампіра» вже встигла попрацювати по бліндажах, укриттях, невеликому мосту, під яким ховалися окупанти, та регулярно працює по піхоті ворога.
У чоловічому колективі Катерина почувалася впевнено з перших днів. Побратими підтримують її і в роботі, і в побуті.
«З екіпажем ми одразу знайшли спільну мову. Якщо немає роботи, йду до наземної групи — п’ємо каву, чай, розмовляємо. Там є Іванич, йому вже під 50. Він до мене, як до донечки: нагодує, напоїть, усе пояснить. Дуже тепла людина», — каже військова.
Коханий Катерини теж оператор важкого ударного дрона, але служить в іншій бригаді. Він постійно дивиться її відео і жартома називає «принцесою вампірів».
Поза бойовими виходами Катерина майже не відрізняється від звичайної молодої дівчини. Каже, справ вистачає: військторги, пошук зручної зимової форми — адже жіночої у ЗСУ досі бракує.
«П’ять днів на позиціях у незручній формі — це важко. Тому доводиться купувати самій. Ще я ходжу на манікюр, на губи. Манікюр не заважає службі, як би хто не казав, що гарним дівчатам не місце на передовій», — говорить вона.
На хейтерів у соцмережах Катерина намагається не зважати. Іноді відповідає жартома, іноді за неї заступаються побратими.
«Мені 23 роки, і я вже багато пережила. Тому ці коментарі мене більше смішать», — зізнається дівчина.
На позиціях вона не думає про зовнішність — вмилася і пішла працювати. А в цивільному житті для неї важливо залишатися жінкою — для себе і для коханого.
Сьогодні Катерина мріє вразити велике скупчення ворога, а після перемоги — купити будинок і жити там з чоловіком та майбутніми дітьми. Каже, обов’язково розповідатимуть малечі, як їхні батьки захищали Україну.
Читайте також: У Дніпрі судитимуть групу паліїв, які знищили Mercedes місцевої мешканки
