Унікальний реабілітаційний центр у Дніпрі: майже 2,5 тисячі військових знову стали на ноги
Війна продовжує завдавати болю, відбираючи найцінніше, зокрема – здоров’я. За час бойових дій у Дніпрі створено унікальний міський реабілітаційний центр. Команда закладу, яка складається з лікарів та широкого кола фахівців інших напрямків, заново вчить людей з важкими травмами та хворобами ходити, користуватися предметами побуту, повертатись до повноцінного життя, пише сайт «Наше місто».
Підбиваючи підсумки 2023 року мер Дніпра Борис Філатов підкреслив, що цей надскладний рік наше місто прожило, як ключовий військовий, транзитний, гуманітарний та медичний хаб. Як прифронтове місто, що забезпечує надійний тил Силам оборони, бо працює стійко та злагоджено, розуміючи пріоритети воєнного часу. Дніпро продовжує лікувати поранених та допомагати їм повертатися до нормального життя.
На міські лікарні в цьому припадає найбільше навантаження, — акцентував Борис Філатов. — Та досвід Дніпра у доказовій реабілітації нині є одним з кращих в Україні. Це підтверджує уповноважена президента. Про це говорять у профільних міністерствах. Цим захоплюються іноземні посли та дипломати, що системно відвідують місто. У нас працює оновлений реабілітаційний центр. В ньому є найсучасніше обладнання. Є багатопрофільна команда лікарів. Від початку повномасштабного вторгнення тут вже допомогли майже 2,5 тисячам людей. Військовим та цивільним. Цей результат цінний. Тут, у мирному місті, наші медики готові до всього.
У міському реабілітаційному центрі щоденно ставлять на ноги наших захисників після важких травм. З кожним пацієнтом працює ціла команда медиків, яка складається з лікарів фізичної реабілітаційної медицини, фізичних терапевтів, ерготерапевтів. А також логопедів, психологів, соціальних працівників.
Кожен пацієнт – легенда
Денис з Новомосковська, йому нещодавно виповнилось 32 роки. Хлопець втратив ногу після поранення в серпні на Харківському напрямку.
Це сталося у Куп’янську, — згадує він. — Поранення отримав не в бою, а просто біля магазину. Ми з хлопцями відпочивали, і раптом «прилетіло». Чи дрон то був, чи снаряд – не знаю. Що було далі – погано пам’ятаю. Тільки згадую, що мене везли на машині. Зараз я вже в третій лікарні. Перша була у Харкові, саме там мені зробили ампутацію правої ноги. Ще й уламками було посічено тіло.
Про реабілітаційний центр у Дніпрі дізнався від волонтерів. Сказали, що один з найкращих в Україні. Тож боєць вже другий місяць поспіль проходить тут реабілітацію.
Денис потрапив до нас дуже слабким, — розповідає Микита, асистент фізіотерапевта. — Спочатку він міг тільки лежати. Ми багато працювали над зменшенням болю в цього пацієнта, а також над збільшенням амплітуди. Їздили з ним на протезний завод. Зараз Денис тренується ходити з протезом.
У цьому закладі реабілітація для Дениса скоро закінчиться. Спеціалісти на протезному заводі будуть додатково підганяти під його потреби постійний протез та навчатимуть ходити на ньому.
Фізіотерапевтка Дар’я говорить, що Денис не одразу став довіряти лікарям. Довелось попрацювати над цим. Але через тиждень став на милиці, зараз він вже вільно з ними пересувається.
Ми обирали індивідуальну програму під Дениса, – розповідає ерготерапевтка Анна. — Бо коли він до нас приїхав, то просто лежав. Він не довіряв нам, боявся. Але потім, після розмови, ми почали роботу. Зараз готуємо його на протезування.
Коли військовий повною мірою опанує тренувальний протез, вчитиметься ходити на постійному, більш професійному.
Я щоденно роблю вправи, вчусь контролювати вагу свого тіла, — каже Денис. — Важко, але потроху все виходить. Нещодавно я мав заняття з тренувальним протезом, це були незвичні відчуття. У центрі мені подобається. Реабілітологи добре ставляться, підтримують. Також мене провідують волонтери та мама.
Крім медичної підтримки, захисники України часто потребують допомоги з оформленням документів. Від того, наскільки правильно та швидко це буде зроблено, часто залежить їхнє подальше життя.
Денис звернувся до мене, бо в нього відсутня довідка про обставини поранення, — зазначає Катерина, соціальний працівник реабілітаційного центру. – Ми звернулись разом до частини, де він служив, але поки що це не дало жодних результатів. Після цього підприємство, на якому працював Денис, пообіцяло нам зробити адвокатський запит. Тож чекаємо на позитивну відповідь.
Такі документи потрібні для того, щоб Денис потрапив до центральної бази інвалідів. А після цього буде можливість зробити йому протезування за рахунок держави.
Реабілітують не тільки після поранень
Сергій з Кам’янського боронив Україну з 2014 по 2015 рік. Коли почалось повномасштабне вторгнення, вже 23 лютого прибув до військкомату і знову став до лав оборонців незалежності нашої держави. Сергій воював під Торецьком, Вугледаром та Мар’їнкою.
Дружина Сергія військовий медик і теж служить на передовій, а троє їхніх дітей залишаються вдома у Кам’янському з бабусею та дідусем.
З пораненнями йому щастило – нічого серйозного, але травми траплялись регулярно, тривалі переохолодження, ігнорування необхідності звертатись до лікаря коли діймає біль у раніше травмованих кінцівках, призвели до сильного запального процесу у кульшових суглобах. Сергій більше не міг виконувати бойові завдання і був направлений до Дніпровського реабілітаційного центру.
Сергій у нас уже вдруге, — говорить В’ячеслав, фізичний терапевт відділення фізичної та реабілітаційної медицини. – Першого разу ми лікували плечовий суглоб і сильні болі в поперековому відділі. Після реабілітації біль у попереку минув, але при обстежені з’ясувалось що обидва кульшові суглоби вражені коксартрозом. Ми завжди проводимо реабілітацію, намагаючись повернути максимум функцій при мінімумі втручання. Після реабілітації Сергію стало значно легше, але біль у правому суглобі залишався дуже сильним – на 8 балів з 10. Було вирішено провести оперативне втручання.
Основне завдання відновлення повної амплітуди руху в кульшовому суглобі, — пояснює лікар. — Друге завдання повернути до активності без додаткових засобів реабілітації – милиць. Третє – позбавлення больового синдрому. Враховуючи що тривалий час Сергій не лікувався, а лише тамував біль знеболювальними препаратами – суглоб зазнав деформації, це вплинуло на стан інших тканин. Тепер позбутись больових відчуттів повністю можливо і не вдасться, але при помірних навантаженнях функція має бути відновлена повністю.
Сергій виконує вправи під керівництвом В’ячеслава, рухи повільні але впевнені.
Фізіотерапевт прописує схему лікування і тут ми все виконуємо під наглядом, нас самих не залишають, допомагають на кожному етапі, — розповідає Сергій. — Не те щоб було важко – швидше неприємно, адже больові відчуття ще присутні після операції. Тут важливо не перестаратись, якщо сильно болить, відпочиваємо. Але потроху рухаємось у бік покращення. Минулого разу мені дуже допомогли з плечем. Зараз я можу піднімати руку, заводити за спину – рука повністю функціональна. До реабілітації я не міг нічого рукою робити.
Настрій і віра у те, що реабілітація дасть результати – важлива складова одужання.
Величезну роль відіграє налаштованість на перемогу пацієнта і розуміння його рідних, — говорить фізичний терапевт В’ячеслав. — Дуже часто родичі огортають пораненого своєю гіперопікою і знищують його бажання боротись за своє здоров’я. Часом доводиться проводити роз’яснювальну роботу з рідними. Потрібно давати відчути підтримку близьких але залишити можливість для самостійних дій пацієнта на шляху до відновлення і тоді все вийде. Потрібно відмічати кожне, навіть маленьке досягнення. Великі кроки це дуже добре, але ми рухаємось до них потихеньку.
Ногу врятувати не вдалося
Курс реабілітації триває від 14 до 21 дня, залежно від показань.
Дніпрянин Денис дістав поранення у вересні цього року на Запорізькому напрямку, під Вербовим. Спочатку наші хлопці відбили штурм орків. Але згодом ворог почав гатити по українських позиціях з артилерії, запускати дрони. Тож до Дениса теж, на жаль, прилетіло.
Мене витягував спочатку мій побратим, потім підключились бійці з дружніх підрозділів, — згадує Денис. — Передусім, мене доставили до лікарні у Запоріжжі. Там з’ясувалось, що евакуація тривала занадто довго, турнікет був накладений близько 10 годин поспіль. Тож врятувати ногу було вже неможливо — ампутували.
У Дніпрі захисник проходить курс реабілітації протягом трьох тижнів. Заняття відбуваються щодня. Чоловік робить вправи на розробку м’язів рук, бо вони теж постраждали, а також верхньої частини тіла. Іноді в нього навіть є імпровізовані заняття боксом, на яких він відпрацьовує удари. Головна мета реабілітації – це повернення людини до нормального життя. Програма для кожного пацієнта розробляється окремо, в залежності від отриманих ним уражень.
Наші заняття з Денисом розбиті на дві частини, — розповідає лікарка-фізіотерапевтка Дар’я. — Перша — це тренування ходи та тримання рівноваги, розробка амплітуди рухів. Друга розрахована на силу м’язів верхньої частини тіла. Адже, коли людина втрачає ногу, на руки лягає більше навантаження. Наприклад, коли пацієнту потрібно підвестись, якщо він впав. Для Дениса невдовзі буде зроблено навчальний протез, він буде вчитись ним користуватись. Це вимагає неабиякого вміння, адже протез — це не заміна ноги, а механічний засіб.
Знову вчиться перезаряджати автомат
Якщо поранені планують повернутись на фронт, їх наново вчать навичкам, які там знадобляться.
Пан Микола став на захист України в перший день великої війни, пішов добровольцем. Перші півроку воював на Донецькому напрямку, потім — на Запорізькому. Там і отримав мінно-вибухову травму руки від ворожого пострілу гранатомета.
Це сталося два з половиною місяці тому, — ділиться пан Микола. — Після евакуації я потрапив до міської лікарні в Запоріжжі, там лікарі зробили операцію. Потім була ще одна, але вже у Дніпрі. Зараз я проходжу реабілітацію в цьому закладі. Спочатку було враження, що це як дитячий садочок: тебе навчають елементарних речей. Зараз можу сказати, що реабілітологи тут творять справжні дива. Коли я сюди потрапив, правою рукою взагалі не міг нічого робити. А зараз нею користуюсь майже повноцінно.
Заняття з реабілітологом чоловік відвідує тричі на день. Після одужання планує повернутися до армії. Тож, окрім стандартних вправ на моторику, йому доводиться заново вчитись перезаряджати зброю.
Микола дуже працьовитий, він старається і зараз має великий прогрес, — розповідіє ерготерапевтка Регіна. — Коли він сюди потрапив, рука була в дуже поганому стані, в неї навіть колір був неприродній. Зараз Микола вже може кермувати автівкою і залюбки робить це. Левова частка успіху лікування полягає у вмотивованості пацієнта. Миколай щодня просить його виписати, рветься на фронт, але роботи ще дуже багато. Зараз ми розвиваємо моторику, зменшуємо набряк на рубці. Також, враховуючи специфіку пацієнта і його запит, на заняттях він тренується перезаряджати автоматний магазин.
Дніпро – прифронтове місто яке приймає першим більшість постраждалих від бойових дій. Не дивно, що саме тут розвиваються нові типи медичних закладів, які допомагають знову стати на ноги нашим захисникам і захисницям. Найсучасніше обладнання та найкваліфікованіші медики викладаються на повну, щоб військові та цивільні могли повернутись до нормального життя після отриманих на війні травм.
Ганна Діброва
Читайте також: У Дніпрі та області оголошено штормове попередження через сильний вітер.
