У музеї історії Дніпра відтворили новорічний стіл Олександра Поля
У музеї історії Дніпра відтворили святкову трапезу зі свічками, срібними приборами та кришталем. Якими змінами обростає новорічний святковий стіл протягом століття, – розповіли ресторатори. Якими стравами міг похизуватися відомий катеринославський дворянин та чого там точно не знайти – у сюжеті.
В Музеї історії Дніпра відтворили новорічний стіл Олександра Поля. Вся трапеза – в дусі 19 століття.
Світлана Павленко, виконуюча обов’язки директора Музею історії Дніпра: «Музей – це місце, де оживає історія. Не тільки через предмет, не тільки через такі речові, а й через події, які відтворюються в музеї – чи то інтерактиви, екскурсії і квести. І ось такі заходи з сервірування стола в традиціях найкращих катеринославських часів. Тобто 19 – початок 20 століття».
Особливу увагу приділили сервіровці. Все за канонами. На столі були лише традиційні страви того часу – без «Олів’є» та «Мімози», адже сучасники Поля про майонез не знали.
Олена Булах, засновниця громадської організації «Ассоціація рестораторів та готельєрів міста Дніпро»: «Есть очень большие различия между сегодняшним столом, блюдами, которые мы ставим на сегодняшний новогодний стол. В 19 веке не было салатов. Не было “оливьешки”, “шубы” – этого не было. Ещё раз повторюсь: это были настоящие натуральные продукты. Так чем же всё-таки закусывали? Это были грибы, были различные виды мочений».
На столі справжнє розмаїття – пироги с м’ясом, риба, студень, качка з яблуками та солонина. Все на білосніжній скатертині – символі достатку та багатства того часу. Особливе значення має посуд.
Олена Булах, засновниця громадської організації «Ассоціація рестораторів та готельєрів міста Дніпро»: «Это присутствие хрусталя. Именно настоящего хрусталя, чешского. Это чаще всего присутствие натуральных немецких классических дорогих сервизов».
Пряники одягнені в їстівне золото. Один з найпопулярніших десертів того часу не дарма називали «золотим печивом».
«В новогодний и рождественский вечера считался очень большим атрибутом. В него ложили очень много специй, он был духмяным, пряным. Его ещё называли «пряничное печенье». Почему? Потому что он плотненький. Он достаточно крохкий. Если его разломать, он ломается. Вот».
Картину вишуканого столу доповнили актори у вінтажних сукнях. Олександром Полем став не звичайний актор, а сам адміністратор музею. Тепер взяти приклад із катеринославського меню можуть і дніпровські родини… якщо наважаться.
