У Дніпрі встановили пам’ятні дошки Івану Манаконову та Андрію Давидову
У Дніпрі на фасаді багатоповерхівки встановили дві меморіальні дошки в пам’ять про полеглих захисників Івана Манаконова та Андрія Давидова. Обидва бійця жили у цьому будинку, вчилися в одній школі і з початку великої війни долучились до війська. Пам’ять про них увіковічили за сприяння громади, родичів і сусідів, які добре пам’ятали полеглих захисників.
У Дніпрі на під’їзді однієї з багатоповерхівок у Чечелівському районі відкрили пам’ятні дошки полеглим захисникам — Івану Манаконову та Андрію Давидову.
Іван долучився до війська в перший день повномасштабного вторгнення — попри хвилювання матері щодо стану його здоров’я.
Чоловік воював на Харківщині, звільняв селища від російських загарбників. Згодом Іван потрапив у справжнє пекло — Бахмут, де під час порятунку побратима дістав важке поранення. Після реабілітації він знову повернувся на фронт — не міг залишити побратимів.
«17 січня бригаду відправили на Бахмут. Це були вуличні бої, це було пекло. Там уже не було, по суті, лінії фронту. І там, на жаль, під час виконання однієї із задач Ваня загинув. Це біль невимовний, пекучий, нескінченний, його неможливо пережити», — мати полеглого захисника Марина Манаконова.
Своє життя за незалежність України віддав і Андрій Давидов. У березні 2022 року чоловік, не вагаючись і без досвіду служби, долучився до 128-ї бригади ТрО.
«Я іду за маму, я іду за тебе, я іду за тата, я іду за доньку, за племінницю, я іду за свою родину, за Україну. Але перше, що він сказав, — що йде за нас, за нашу родину», — сестра полеглого захисника Інна Луценко.
Воював на Херсонському, Запорізькому та Донецькому напрямках. Разом із побратимами тримав оборону Старомайорського, де в восьмигодинному бою оборонець і загинув.
«12-го ми з ним ще балакали, а 13-го він не вийшов на зв’язок. І 13-го — це була п’ятниця, пам’ятаю, як зараз. 17-го, у вівторок, нам сповістили. Причому сповістили особисто мені. І цей жах… Знаєте, не так 13-те страшна дата, як 17-те, тому що тоді ми дізналися. У нас була надія, що він живий», — сестра полеглого захисника Інна Луценко.
Рідні, близькі та знайомі запам’ятають Андрія цілеспрямованим, справедливим і добрим.
«Поки ми пам’ятаємо — вони живі. Ми, рідні, пам’ятаємо більше. А щоб навіть люди, проходячи повз, бачили, що в цьому будинку жили захисники, — це, на мою думку, дуже правильно, дуже вірне рішення. Так треба робити — встановлювати такі дошки пошани», — сестра полеглого захисника Інна Луценко.
Меморіал — це назавжди закарбована пам’ять про Героїв і їхні подвиги. Аби дніпряни не забували обличчя тих, хто ціною власного життя виборював незалежність і свободу України.
«Відкриття цих меморіальних дошок — це ініціатива громади ОСББ, керівництва та мешканців. Це саме низова ініціатива, яку, звичайно, підтримала дніпровська міська влада. Проєкт пам’ятних дошок нашим Героям — і на школах, і на будинках, де вони жили — це ініціатива міського голови Бориса Філатова. І дуже приємно, що люди це підтримують», — заступник міського голови Дніпра Андрій Денисенко.
У Дніпрі ініціатива зі встановлення пам’ятних дошок діє з 2024 року. За цей час на фасадах будинків і навчальних закладів встановили 53 меморіали зі світлинами полеглих оборонців.
Читайте також: 65-річна дніпрянка стала потрійною чемпіонкою світу зі спортивного орієнтування
https://youtu.be/nbYtiy9rFYo
