У Дніпрі відзначатимуть День соціального працівника

Цієї неділі в Україні святкуватимуть День працівника соціальної сфери. У Дніпрі соцпрацівник – це помічник у побуті, персональний тренер і наставник для людей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Часто – все це в одній особі.

Двадцять один рік Світлана перетинає поріг соццентру. Її робочий день починається о 8-й ранку і триває до тієї пори, поки жінка не приділить уваги всім своїм підопічним. Територіальний центр Дніпра надає соціальні послуги всім, хто опинився в складних життєвих обставинах – людям з інвалідністю, самотнім, які не мають родичів.

Наталія Біневська, директорка Дніпровського міського територіального центру соціального обслуговування Дніпровської міськради: “Ми допомагаємо їм справитись з цими проблемами або різними тяжкими умовами, захворюванням, або подолати якісь труднощі. Люди похилого віку, ми знаємо, ми всі ж немолоді, ми всі будемо людьми похилого віку, і в них вже багато хвороб, які вони переносять, багато що з возрастом не вміють вже робити, і ми їм з цим допомагаєм”.

Важливий напрямок роботи – домашній догляд людей, але на цьому робота центру не закінчується.

Наталія Біневська, директорка Дніпровського міського територіального центру соціального обслуговування Дніпровської міськради: “І всевозможні зарядки, йоги, скандинавська ходьба і методика цигун – гімнастика, психологічні вправи, тренування пам’яті для людей похилого віку, реабілітаційні є, фізичні вправи, які для спинальників, для відновлення людей після інсультів. Потім ще є трудова адаптація – це розробка моторики рук. Їхні різні інтереси – і співають, і танцюють, і кружки є художні у нас”.

Світлана допомагає своїм підопічним вдома, її чекають аж у 13 оселях щодня.

Світлана Болдан, соціальний робітник міського територіального центру в Шевченківському районі: “Ну, скупляемся в аптеках, в магазинах, идем к подопечным, в день 6-7 человек. Вот, идем, кому-то скупился, кому-то потом еще докупляем, приходим. Ну, а дальше – у кого-то только по договоренности покупки, ну, там мусор вынести, у кого-то нужно приготовить кушать там, убрать. По-разному”.

Пані Лідія зустрічає соцпрацівницю щирою посмішкою. Ділиться: щоразу як Світлана переступає поріг її квартири, настрій піднімається.

Лілія Садовська, підопічна Світлани: “Бо я можу їй багато про що розповісти. Вона багато що мені рекомендує. Між іншим, як кажуть у нас в повсякденному житті, навіть іноді розповідає як приготувати то рибу, то ще щось. Вона це теж може мені порекомендувати. Вона така, вона все вміє”.

Робота соціального працівника не завершується разом із побутовими клопотами. Це в першу чергу теплі стосунки, такі важливі для самотніх літніх людей. Зі свого досвіду Світлана згадує: колись, протягом 15 років вона відвідувала жінку, яка стала їй справжньою подругою.

Світлана Болдан, соціальний робітник міського територіального центру в Шевченківському районі: “Вот прихожу, а она обязательно че-нибудь там на тарелочку положит – угостить. Говорит: “Вот, лежало”. Говорит: так не хотелось вставать, но я ж знаю, что Света сейчас придет, и вот же надо угостить чем-то. Я, говорит, встаю и иду на кухню. Ну, по крайней мере, это способствовало тому, что она хоть двигалась по квартире. Возраст то был за 90 далеко, куча болячек, но тем не менее…”

Після завершення всіх домашніх справ Світлана допомагає Лідії сплатити рахунки. Далі на неї чекають інші підопічні. Сьогодні ще шестеро людей із сподіваннями виглядатимуть свого соціального працівника у вікно.