У Дніпрі увічнили пам’ять 36 полеглих захисників на Алеї Героїв
У Дніпрі продовжують зберігати пам’ять про тих, хто віддав життя за Україну. У межах проєкту «Історії Героїв» у різних районах міста встановлюють меморіальні конструкції з портретами полеглих захисників. Серед них — 38-річний Сергій Куркубет. На початку повномасштабного вторгнення він залишив цивільну роботу та став до лав війська. Про життя Героя, його рішення захищати країну та бойовий шлях — далі.
У Шевченківському районі Дніпра відкрили нову експозицію проєкту «Історії Героїв». На тригранних конструкціях розміщені портрети 36-ти полеглих захисників, які віддали життя за Україну.
«Він був дуже гарною людиною, спілкувався, він знаходив до всіх підхід, щоб не трапилося, допомагав завжди, він такий, що нікому не відмовить. Він завжди йшов на контакт з будь-якою людиною, спілкувався дуже добре, треба допомогти – допоможе, треба поїхати щось забрати, завжди, він нікому ніколи не відмовив. Дуже любив свою сім’ю, дуже оберігав. Біля нього завжди було багато-багато людей», — дружина загиблого захисника Ірина Куркубет.
Саме таким Сергія Куркубет пам’ятає його дружина Ірина. Вони познайомилися на металургійному комбінаті, де обоє працювали. Майже 6 років чоловік присвятив професії коваля. Та з початком великої війни, без вагань залишив роботу, аби стати на захист країни.
«Ми з ним сіли на кухні і почали спілкуватися.
І він мені сказав, що хоче піти. Треба, щоб хтось пішов, щоб захищати свою країну, своїх дітей, онуків, каже, треба це робити. Кажу, дивись, це твоя воля, я не можу нічого зробити.
Я тільки буду молитися за тебе. І все. А ти як вирішиш. Він каже, я вирішив йти туди.
Каже, я не можу дивитися на це, як вони стріляють, вбивають наших людей», — Ірина Куркубет.
Боєць служив водієм у складі 138-ї Дніпровської зенітно ракетної бригади та виконував бойові завдання на Донеччині.
«Він завжди приїздив, і хлопці приїздили. Я їх пригощала і давала їм на позицію туди. Розповідали, спілкувалися і на рибалку навіть їздили, коли була хвилинка, коли вони приїздили у відпустку», — пригадує дружина загиблого захисника.
8 березня 2024 року Сергій зателефонував Ірині, аби привітати її зі святом. Та розмова стала останньою. За кілька днів жінка дізналася про загибель коханого.
У військового залишився 19-річний син, який після загибелі батька вирішив продовжити його справу, добровільно долучившись до війська.
«Ці люди не будуть ніколи забуті, ми будемо пам’ятати кожного з них поіменно, як наших героїв, наших побратимів, наших сусідів, нашу рідну кров. І їхня справа, захисту України не буде полишеним. І Дніпровська міська влада, і територіальна громада міста Дніпра робить все, аби надати відповідну підтримку Збройним силам України і наблизити нашу перемогу», — заступник міського голови Дніпра Андрій Денисенко.
Меморіальні конструкції встановлені в усіх районах Дніпра. Вони зберігають пам’ять про захисників, які віддали життя за Україну, та знайомлять містян з їхніми особистими історіями. Адже за кожним іменем – доля, родина, мрії та шлях, який обірвала війна.
Читайте також: На Дніпропетровщині за три дні атакували близько 10 енергооб’єктів ДТЕК
