У Дніпрі працює унікальний Центр соціальної адаптації для евакуйованих людей поважного віку
У Дніпрі працює унікальний для України центр, який приймає евакуйованих людей похилого віку, осіб з інвалідністю — тих, хто через війну втратив дім, здоров’я і можливість самостійно про себе подбати. Саме тут знімальна група ДніпроTV познайомилася з переселенцем із Покровського на Дніпропетровщині. Після важкого поранення під час обстрілу чоловік переніс складну операцію і нині проходить реабілітацію та наново вчиться ходити.
Леоніду 77 років. І замість того, аби зустрічати старість у рідних стінах у спокої, він тепер може лише мріяти про це. Як і тисячі українців, літній чоловік був вимушений покинути рідне Покровське на Дніпропетровщині. Хоча переселенця радо прийняли у Дніпрі, це не втамувало його тугу за домом і рідними.
Старший син чоловіка боронить Україну, молодший — закордоном, а дружину з онуками Леонід ще у серпні минулого року відправив у більш безпечний регіон. Сам він лишився на хазяйстві, під цілодобовими обстрілами, за 10 кілометрів від позицій армії рф.
«АТБ розбомбили на моїх очах. Якщо ви були там, АТБ стояло прямо по середині. У жовтні автопарк розбили, і центр буквально почали сильно обстрілювати», — каже переселенець з Покровського Леонід Кононов.
Попри це чоловік залишався у Покровськомуі спостерігав, як порожніє рідне селище:
«Ми залишалися: із 42 будинків залишилися лише 6 родин. Тобто в шести будинках ще залишалися люди на вулиці».
Будинок Леоніда досі залишається неушкодженим, і навіть у складний для себе час чоловік намагається жартувати. Востаннє чоловік бачив рідну домівку 20 жовтня. Того дня ворог атакував селище КАБами. Від вибухової хвилі Леонід впав і знепритомнів. А прийшовши до тями зрозумів, що зламав стегно. Чоловіка евакуювали правоохоронці. І вже у Дніпрі Леоніду зробили важку операцію.
«Пропонували мені крісло на колісах, бо мені 77 років, але я не погодився. Знайшли гроші, вставили і “зібрали” мене з металу», — сказав він.
Через травму він не встиг навіть зібрати речі першої необхідності. Леонід з грудня перебуває у Центрі соціальної адаптації для евакуйованих людей похилого віку, проходить реабілітацію і наново вчиться ходити:
«Я сюди приїхав і спочатку не міг ходити, а зараз ходжу з ходунками. Оформлював закордонний паспорт і навіть піднявся по сходах», — розповів він.
Наразі в центрі йому також допомагають із документами, аби переселенець зміг дістатися до сина в Ірландію.
«Зараз готуємо документи та плануємо маршрут, бо до Ірландії потяги не ходять, тож доведеться летіти літаком, принаймні з Польщі. Син сказав, що вилетить з Ірландії до Польщі, і щоб мене доставили туди, зараз розробляють маршрут з супроводжуючим. Це дуже гарна допомога», — зазначив Леонід.
Переселенців в цьому центрі приймають з травня 2025 року.
«Це єдиний центр в Україні, який надає комплексну допомогу та забезпечує гідні умови проживання евакуйованим людям похилого віку та особам з інвалідністю. Ми надаємо різнобічну підтримку, зокрема маємо фахівців з реабілітації, які самі є людьми з інвалідністю», — повідомила директорка Центру соціальної адаптації Юлія Смолярчук.
Нужденних тут годують 4 рази на день, також надають психологічну та фізичну допомогу, відновлюють документи, дають тимчасовий прихисток та шукають житло. Привозять людей – волонтери.
«До нас потрапляють люди з транзитного центру у Павлограді. Там працюють спеціалісти, які розуміють потреби людей, і ті, хто потребує догляду, потрапляють до нас. Період перебування у закладі для кожної людини індивідуальний: якщо людина приїхала з документами, немає причин затримуватися довго — як тільки знаходимо постійне місце проживання в Україні або можливість виїзду за кордон, її відправляють. Якщо ж людина без документів, вона може перебувати до трьох місяців, поки не відновимо всі необхідні папери», — зазначила Юлія.
Лише за перший місяць 2026 року Центр надав допомогу понад сотні переселенцям.
