У Дніпрі попрощалися із захисником України Олександром Сиренковим
Війна забирає найкращих. У Дніпрі попрощалися із бійцем Олександром Сиренковим. Чоловік боронив країну з 2014 року. Від початку повномасштабного вторгнення знову став на захист. У жовтні 2022 року отримав поранення, і пропри це залишився у війську. В серпні цьогоріч Олександр загинув.
Сльози та слова підтримки. У Дніпрі попрощалися із захисником Олександром Сиренковим. Провести в останню путь оборонця прийшли сотні людей, серед них родичі, побратими, друзі.
Молодший брат полеглого — Ігор, також військовослужбовець. З початку великої війни вони пліч-о-пліч боронили Україну. Чоловік завжди рівнявся на свого брата.
«Він був дуже чуйним, він був щирий, максимально відкритий, завжди був готовий допомогти всім. Всіх огорнути своєю силою, своїм теплом, він мав бажання допомогти, хотів щоб усіх все було добре», — розповідає брат загиблого, військовослужбовець Ігор Сиренков.
Олександр у лавах захисників з 2014 року. З початку повномасштабного вторгнення, не вагаючись, вдруге пішов служити. Воював на Донеччині, де у жовтні 2022 року отримав осколкове поранення.
«На сусідніх позиціях в різницю 15 хвилин, спочатку мене, а потім його під час бою. Були евакуйовані, по етапу евакуації разом, ми усюди були разом», — згадує брат загиблого.
Через поранення чоловіка списали зі служби, втім, він не зміг жити до цивільним життям і повернувся до побратимів.
«У нас на цій війні було поранення в один і той самий день, тільки різниця в місяць, мене поранило і на тому місці — його, ми ще сміялися, кажу: будемо 22 число відмічати, як день народження», — ділиться побратим загиблого Володимир.
Друзі згадують Олександра з теплом, він для них був людиною з великої літери, який завжди доводив справи до кінця.
«Саша завжди на нього можна було покластися, йому можна було доручити найскладніше завдання, він активіст руху опору капітуляції, тоді коли багато українців мовчали і не готувалися до війни, Саша був серед будителів нашого народу, які казали, що вторгнення не минуще, нам треба готуватися і він завжди починав із себе. За кожним його словом стояв вчинок», — друг загиблого, заступник міського голови Дніпра з питань інформаційної політики Андрій Денисенко.
Олександру назавжди 39, у нього залишилася любляча родина та дві доньки.