У Дніпрі на фасаді гімназії відкрили пам’ятні дошки Героям Роману Магамедову та Антону Патласі
У Дніпрі на фасаді ліцею встановили дві меморіальні дошки на честь загиблих захисників — Романа Магамедова та Антона Патлахи. Вони були однокласниками та друзями: після школи разом працювали кухарями, а з початком повномасштабного вторгнення стали на захист України. Роман служив розвідником, тоді як Антон пішов у сапери. У 2023 році війна забрала життя мужніх бійців, залишивши їхні родини сам на сам із болем втрати.
У цивільному житті Роман працював кухарем у відомих ресторанах міста. Після початку повномасштабного вторгнення пішов добровольцем на війну, приховавши свій фах, аби воювати на «нулі».
«Він не сказав, що за фахом кухар. Він сказав, що працює підсобником на будівництві. Коли я запитала: “Ромо, а чому? Хто ж буде готувати їсти?”, він відповів: “Мамо, ти не розумієш. Я хочу воювати, а не стояти біля каструль та відер”. Він просто поставив мене і свою сестру перед фактом: “Я йду воювати”. А тоді, у 2022 році, не було ні одягу, ні взуття. І ми почали жити цією війною. Ми збирали його, купували речі, щось видавали. Оскільки він свого часу не служив, то проходив навчання у розвідувальній школі на заході України. Потім служив розвідником у 30-й бригаді», — розповіла мати загиблого воїна Романа Магомедова Тетяна Голубєва.
Роман воював на Донецькому напрямку, де проявляв неабияку відвагу. За тиждень до загибелі під час виконання бойового завдання врятував побратимів. Тоді із поля бою вінвиніс тяжко пораненого командира саперів, за що був нагороджений орденом «За мужність», але вже посмертно.
«Люди повинні знати, якою ціною здобувається наша свобода. Нехай наші діти, які тут навчаються, працюють над відновленням країни, але пам’ятають про тих, хто поклав своє життя», — каже Тетяна Голубєва.
Молодим, амбітним та завжди веселим запам’ятають і Антона Патлаху. У 2022 році чоловік став на захист України та вступив до лав ЗСУ. Він був сапером у 128-й — бригаді, воював на Херсонському та Донецькому напрямках.
«Завжди були веселими. Антон такий шибушний був! Ми любили після школи приходити до нього в гості, нас дуже привітно зустрічала його мама, мама Оля. І з його мамою я спілкуюся й по цей день. Я допомагала їй займатися і похованням, і на опізнанні була разом із нею», — розповіла однокласниця загиблих воїнів Вероніка Чумак.
У листопаді 2023 року воїн загинув, підірвавшись на ворожій міні. А його автівка, яку він придбав собі для виконання бойових завдань, продовжує рятувати військових з гарячих точок.
«Він справді був неймовірною людиною. Антон ніколи ні в кого нічого не просив. Я волонтер, пропонувала йому допомогу, а він усе робив сам. Заробляв гроші і купив собі машину для фронту, на якій виконував бойові завдання. Після його смерті мама віддала цю машину мені, а я вже передала її іншій бригаді. Мама Оля хотіла, щоб вона й надалі виконувала бойові завдання. Машина не змогла врятувати Антона, тож хай врятує інші життя», — сказала Вероніка.
«Доки Україна має таких вірних синів, ми можемо бути впевнені, що ворог нас ніколи не здолає і ніколи не поставить на коліна. Наш обов’язок тут, у Дніпрі, у нашому тиловому місті — дбати про пам’ять цих хлопців та дівчат, поіменно згадати й вшанувати кожного», — повідомив заступник міського голови Дніпра з питань інформаційної політики Андрій Денисенко.
Пам’ять про Героїв, які віддали за Україну найцінніше — своє життя, назавжди увічнена на фасаді їхньої рідної школи. Щоб кожен пам’ятав, якою ціною завойовується наша свобода.
Читайте також: Польська волонтерка допомагає українській армії з перших днів війни
