У Дніпрі на фасаді гімназії відкрили меморіальні дошки на честь полеглих випускників
Дніпро вшановує пам’ять про полеглих захисників. На фасаді однієї з гімназій міста відкрили дві меморіальні дошки на честь Антона Твердохліба та Романа Зубарєва. Історії Героїв – далі.
Антон Твердохліб та Роман Зубарєв віддали свої життя за свободу та незалежність. Їхні імена тепер назавжди закарбовані на фасаді навчального закладу, де вони колись навчались, аби майбутні покоління пам’ятали обличчя тих, хто захищав Україну від російської навали.
Він чекав свою першу відпустку, аби одружитися на коханій, проте не встиг. Роман Зубарєв в січні 2024 року прийняв свій перший і останній бій.
У цивільному житті він працював будівельником-муляром. Восени 2023 року чоловікові прийшла повістка з військкомату. Його матір згадує, як того дня син сказав, що не буде ховатися.
«Йому було 33 роки… Він у нас служив у армії і давав присягу. Тут все вже було вирішено одразу. Він рано вранці встав, нікому нічого не сказав і пішов до воєнкомату. Його відпустили, але він вже зібрався і тоді його забрали в Національну гвардію», – Наталя Зубарева, мама полеглого захисника Романа Зубарева.
Роман проходив підготовку у Великій Британії, де показав дуже хороші результати і увійшов до десятки найкращих. Після навчання був на позиціях в Луганській області. Посмертно Романа нагородили знаком пошани «Захиснику Луганщини», орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «Захисник Вітчизни».
Мужнім патріотом назавжди запам’ятають Антона Твердохліба, який до війни був талановитим кухарем. У березні 2022 року долучився до тероборони, а за місяць – його зарахували до ЗСУ.
«Він був дуже ярим патріотом, і в нього була можливість уїхати в Німеччину працювати, його там чекали. Але він вибрав Україну нашу вільну. Служив у розвідці…», – Людмила Петровська, мама полеглого захисника Антона Твердохліба.
Свою любов передавав через вірші, які писав навіть з окопів для матері, дружини та доньки.
Оборонець загинув в червні минулоріч під Торецьком, що на Донеччині. Тепер йому назавжди 34.
«Вони обидва дуже різні. Один був більш спокійний, один був більш творчій. І що я дуже добре пам’ятаю, хоча я в них не викладала, вони завжди пропонували свою допомогу. Просто підходили і казали, чим можна допомогти. І оце така риса характеру, вона запам’яталася. Вони якісь були дуже дорослі. Ось з малку вони були дорослі», – Наталя Моргуль, директорка гімназії.
Нині на фасаді навчального закладу встановлено вже 4 пам’ятних таблички. Ці меморіали —нагадування для усіх дніпрян: Герої жили поруч, навчалися у цих класах і віддали життя за свободу. Так громада зберігає їхні імена і передає цю пам’ять наступним поколінням.
Читайте також: Зарплата до 30 тисяч гривень + соцпакет: у Дніпрі шукають водіїв електротранспорту та машиністів метро
