У Дніпрі діє благодійний фонд, який допомагає малечі та їхнім батькам пережити жахи війни
Психологічна допомога дітям. У Дніпрі діє благодійний фонд «Хто, якщо не ми», який допомагає малечі та їхнім батькам відволіктися від страшних наслідків російської агресії. Волонтери проводять для переселенців майстер-класи, інтерактивні заняття та психологічні консультації.
– Мене звуть Мира.
– Мене Інна, а чим ти займаєшся?
– Я займаюся мистецтвом і люблю гімнастику.
З посмішки та знайомства починається заняття у центрі надання психологічної допомоги дітям-переселенцям. Тут волонтери намагаються відволікти малечу від реалій сьогодення.
Трохим, переселенець з Рубіжного: “Ми маршмеллоу робимо, зефір, ще льодяники робили. Я, звичайно, знаю, як їх можна зробити. Це просто беруть цукор, розтоплюють і роблять. Найулюбленіший майстер-клас — це маршмеллоу, я так вважаю”.
Сьогодні за розкладом майстер-клас з миловаріння. Такі заняття організовані силами благодійного фонду «Хто, якщо не ми».
Анастасія Білозьорова, представниця благодійного фонду «Хто, якщо не ми»: “Усі ті події, які зараз відбуваються, які проживають діти — вони відкрито говорять про війну, вони кажуть, що вони втратили будинок, втратили близьких, друзів — це дуже складно. Тому, якщо ми протягом години можемо подарувати посмішку 10 дітям, які до нас приходять, то, я думаю, — це наша вже мета”.
Проводять майстер-класи, ігри та цікаві розмови для дітей щодня. До роботи з малечею організатори долучають і дорослих, яким також довелося тікати від війни.
Інна Дроньова, переселенка з Рубіжного: “Якщо це інші якісь майстер-класи, то я допомагаю у проведенні їх. Зараз я проводжу поки що миловаріння. По-перше, спілкування з людьми, такими ж, як і я. Я розумію, що я не одна. По-друге, це постійно пробувати щось нове, щось робити, кудись бігти, і це відволікає від думок… і взагалі”.
Світлана разом з донькою приїхала з Донеччини два місяці тому. Каже, такі заняття для її дитини, та взагалі для всіх, хто пережив страшні моменти війни, просто необхідні.
Світлана, переселенка з Донеччини: “По-перше, це відключитися від обстановки, що склалася. Дитина переживає, нервує, питає, коли ми повернемося до рідного дому, до рідної школи, бо там залишилися і друзі, і однокласники. І таким методом я намагаюся абстрагувати її, і як би відволікати”.
Наразі психологи у центрі займаються з майже сотнею дітей. Фахівці також працюють і з дорослими.
Оксана Назаренко, керівниця центру психології: “Ми працюємо в цьому центрі, а зараз особливо для того, щоб надавати екстрену або просто психологічну допомогу абсолютно безкоштовно для дітей та дорослих. Це групові та індивідуальні заняття, це батьківські групи і всі ті, кому просто потрібна допомога”.
Записатись на психологічні заняття можна за номером, який ви бачите на екрані. Фахівці радять не соромитися і звертатися до них, адже пережити наслідки війни сам на сам із горем — вкрай складно.
Центр психологічної допомоги: +380 67 611 44 55
