У 18 років вступила до лав ЗСУ: історія операторки БпЛА 128-ї бригади «Дике поле»
18-річна Анастасія залишила навчання у медичній академії та музичну кар’єру й добровільно долучилася до захисту країни. За півтора року служби вона опанувала БпЛА, стала операторкою, а нині навчає інших військових керувати дронами.
Ритм ударних інструментів і сцена були важливою частиною життя Анастасії. Десять років свого життя дівчина присвятила творчості.
Як тільки досягла повноліття – змінила барабанні палички на зброю. І поки її однолітки здобували освіту, складали іспити та будували плани на майбутнє, дівчина стала на захист країни.
«Я завжди хотіла служити. Коли виповнилося 18 років, пішла й підписала контракт. Батькам одразу не сказала. Спочатку повідомила, що їду на Закарпаття відпочивати з друзями. А вже через кілька днів зізналася, що я в ТЦК та підписую контракт. Вони благали мене повернутися, але я сказала, що йду служити, навіть на бойові позиції, якщо треба», — розповідає Анастасія, інструкторка та військова 128-ї ОВМБр.
Після проходження базової військової підготовки Анастасію направили на Донецький напрямок. Саме там вона вперше познайомилася з безпілотниками та почала опановувати роботу з дронами.
«На Донбасі мене навчали побратими і командир взводу. Спочатку було страшно, що дрон впаде в річку і мені доведеться йти за ним “гуляти”. Першим видом БпЛА, який я опанувала, були “Мавіки” — аеророзвідка. Мені просто дали дрон, пульт і сказали: “Злітай”», — згадує Анастасія.
Навіть на фронті військова знаходить місце для творчості та самовираження. Один із трофейних автоматів дівчина адаптувала під себе, доповнивши його незвичними деталями.
«Я вирішила прикольнутися: “А давайте в рожевий його пофарбуємо”. Я ж дівчинка. А рожевий ремінець у мене ще з Донбасу — купила його у військторзі в Донецькій області. І от з рожевим ремінцем виходила на позиції, але тільки тоді, коли вже була “зеленка”, тобто коли весна, тоді не так його видно», — говорить військова.
За час служби Анастасії довелося пережити чимало небезпечних ситуацій. Один із бойових виходів вона пам’ятає й досі. Тоді вона разом із побратимами змушена була бігти близько десяти кілометрів відкритим полем, рятуючись від ворожих FPV-дронів.
«Перший раз, коли я сильно злякалася — це коли над нами пролетів FPV-дрон. Він летів у наш тил, а по дорозі розвернувся і полетів назад. Ми лежимо з побратимами, спілкуємося, і я кажу: “Хлопці, походу все, кришка, нас змалювали”. Але, слава Богу, ні. Він повз нас пролетів і відпрацював по сусідній посадці», — пригадує дівчина.
Попри юний вік, військовослужбовиця вже має значний бойовий досвід і про свій вибір не шкодує — навпаки, відчуває в цьому своє покликання. Зараз дівчина працює інструкторкою, навчає бійців керувати безпілотниками й зізнається: хоче й надалі залишатися в строю та пов’язати своє майбутнє з армією.
Читайте також: Історія без прикрас. У Дніпрі презентували унікальну виставку за свідченнями Давида Франка про межу людської моралі в часи голоду
