«Цивільні думають, що військовий має 24/7 сидіти у гі*ні!» — позивний Мамайка, 3 ОШБр
Повномасштабне вторгнення Марина зустріла у рідній Боярці на Київщині. Вона готувалася до війни й планувала пройти вишкіл «Госпітальєрів», але події розгорнулися швидше, ніж очікувала. Після евакуації родини та волонтерства дівчина опинилася у 3-й окремій штурмовій бригаді — на посаді хорунжої, де її завданням стала робота з людьми, цінностями й культурою підрозділу.
Початок повномасштабного вторгнення Марина зустріла в Боярці, що на Київщині. Усвідомлюючи загрозу, вона готувалася до війни та планувала пройти вишкіл «Госпітальєрів». Проте, як зізнається, думала, що матиме на це більше часу.
«Було відчуття, що насувається щось страшне і треба буде давати цьому раду. Але я не встигла пройти вишкіл», — розповідає Марина.
Перші тижні війни дівчина присвятила порятунку родини — вивезла близьких на захід України, а згодом разом із мамою почала волонтерити. Саме в цей період вона випадково зустріла майбутніх побратимів — людей, яких знала ще з цивільного життя. Вони й запропонували Марині приєднатися до новоствореної 3-ї окремої штурмової бригади.
Посада — хорунжа — спершу викликала сумніви. Марина хотіла потрапити до бойового підрозділу. Та побратими переконали: після співбесіди їй чітко пояснили, що роль хорунжої — це не формальність, а відповідальність за внутрішній стрижень бригади.
«Я розуміла, що хорунжа — це людина, яка несе прапор підрозділу, сповідує й береже його традиції, цінності, плекає нові, оформлює їх і працює з особовим складом», — каже вона.
Сьогодні Марина — одна з тих, хто допомагає новобранцям адаптуватися до армії. Вона пояснює: для людини, яка щойно потрапляє у «вовчу зграю», надзвичайно важливо мати поруч провідників і рольові моделі.
«Має бути довірена особа, до якої боєць може підійти й поговорити по душах. Потрібна психологічна підтримка — давай поговоримо. Є непорозуміння — давай розберемося разом із сержантами», — говорить хорунжа.
Марина наголошує: вона не називає себе психологом, але тривала робота всередині колективу дозволяє відчувати його стан і потреби.
«Коли ти довго в підрозділі, починаєш розуміти людей зсередини».
У чому взаємозв’язок між охайністю бійця та його ефективністю на фронті? Навіщо військовим слухати лекції з історії України у перерві між боями? Що змушує жінку на війні плакати? Про це і багато іншого поговорили з хорунжою Третьої штурмової бригади Мариною Мірзаєвою на позивний Мамайка. Військовослужбовиця також є авторкою книги «Жінки Свободи».
Читайте також: У Дніпрі соціальні послуги отримують понад 300 тисяч мешканців
